Свято наближається! І щоб освіжити в пам’яті тексти наших номінантів, пропонуємо вам найсмачніші фрагменти (як ви розумієте, коротко й сильно автори сучукрліту не пишуть, тому більше шукайте в попередніх дописах). Отже, номінантів 8:

1
Патріархеса сучукрліту Люко Дашвар та драматичний секс (із дефлорацією!) Тасі й Перегуди (роман “Ініціація”):

“Тася хитнулася. Зойкнула і ляпнулася на підлогу посеред вітальні.
Твою дивізію! Перегуда віджбурнув пакетик з обручкою, рвучко скинув штани разом із трусами, і не згадав, що в кишені штанів лежать нові смугасті труси, вигадливо складені, наче урочисто готуються до вжитку. Хіба до трусів? Упав на коліна поряд із Тасею, і перш ніж без прелюдій оперативно роздягти жінку та оволодіти нею, тільки одне встиг прохрипіти:
— Тасю… Як щось не так, ти не мовчи.
…Підлога — за постіль: до такого блиску вичистили її власними тілами — раділа й сяяла. Вікна — броня: рекламу можна знімати про такі вікна. Подвійний склопакет, абсолютна звукоізоляція, і то таки правда: вже як Тася стогнала під Перегудою, а знадвору того ніхто не почув. І хоч Павло впорався швидше, ніж сподівався, та не відкинувся на спину, як зазвичай, не закурив, аби насолодитися розслабленням, яке завжди відчував після сексу, — притулився до розпеченої Тасі: набратися від неї сили, відчути здатність підкорити жінку ще раз. Ще!”

2
Живий класик Юрій Винничук і лесбійський секс у ванні з роману “Сестри крові” (одна з учасниць — шведська королева Христина):

“Моє тіло швидко звикло до гарячої води, але Христина опустила руку поза ванну, підхопила глечик і хлюпнула ще окропу, який вмить обволік мене ще більшим теплом. Вона усміхнулася до мене, а її нога проникла поміж мої ноги й притулилася до розкішниці та стала перебирати пальчиками. Ну, що ж, якщо має відбутися така забава, я готова. Я випростала свою ногу й теж торкнулася її розкішниці, але не намацала там волосся, а лише чисте виголене тіло. Помітивши моє здивування, вона підвелася на ліктях так, щоб випірнути з води й задемонструвати всю свою поголену до блиску красу та вручила мені витесаний зі слонової кості прутень. Відтак підсунулася ще ближче, а її лоно опинилося в мене біля грудей, я провела по ньому пальцями, погладила, але здогадалася, що вона чекає не цього, і, не надто вагаючись, припала до нього вустами, водночас пестячи її тим кістяним прутнем”.

3
Секс Кобзаря з жабою (чи то жаби з Кобзарем?) у романі Олександра Денисенка “”Тарас. Повернення”:

“Щось шерехнуло, і на лоба чоловікові, що спав під запилюженою вербою, вискочила холодна жаба. Від задоволення, що всілася на теплому, ропуха заплющила очі й заніміла. Дядька підступив до чоловіка, відхилив гілку верби, сполохнув жабу й посміхнувся”.

4
Вишнева зефірка від Петра Крижановського в романі “Педофіл”:

“Рита внезапно поднялась и, став на колени, выпрямилась. Игриво улыбнувшись, она утерла проступившие на глазах от глубокого минета слезы. Обступив Альфреда, она стала садиться на него.
…Она взяла в руку красивый правильный и ровный член Альфреда и, направив его в изнемогающие от влаги половые губы, села на него.
Остановка сердца, ядерный взрыв в соседней квартире, зомби-апокалипсис — ничего из вышеперечисленного не способно было вырвать двоих красивых вьющихся друг вокруг друга молодых людей из той сказки, в которой они находились. Две идеальные частички пазла совершенно безупречно сошлись, рассыпавшись на миллион кусочков, каждый из которых обдувался теплым нежным морским ветром, после чего был помещен внутрь вишневой зефирки”.

5
Філософсько-релігійний секс з оповідання Христі Венгринюк “Кістка риби” (збірка “Народжуватися і помирати взутими”):

“Тоді я зав’язала йому очі старим рушником і попросила стати навколішки. …Я повільно скинула свою нічну сорочку, гола підійшла до незнайомця
і впхала його ніс у своє вологе лоно. Він нюхав так жадібно й так довго, наче парфумер, відшукавши новий запах. Я спрямувала його палець у себе, він крутив ним, подразнюючи і дряпаючи мене, але я терпіла й шепотіла йому, що там немає кісток і що воно, якщо б він того хотів, може ділитися надвоє чи натроє, і так щороку, не щохвилини, як робив Господь, але щороку. …Він почав ридати, не відходячи від мене й не встаючи з колін, а я гладила його тисячолітню голову й думала, що тут справді забагато риби, мені вже від
неї трохи млосно на язику й між стегнами, які вмивалися й вмивалися його гарячими слізьми, наче спермою”.

6
Вогненна куля й феєрверки в романі “Стіна” Андрія Цаплієнка:

“Я бачив це. І, плавлячись у гарячій плазмі її феєрверку, я відчув, як з мене, наче луската шкура старого змія, сповзає стара зморшкувата плоть. А під нею відкриваються сильні руки з напівпрозорою рожевою шкірою, натягнутою на кулястих м’язах. «Давай, давай, давай, давай», — квапила мене вона. І я, стоячи на вузькій кам’яній набережній древньої річки, слухняно рухався туди, куди вона мене кликала. Я проривався вперед і вгору, рахуючи її феєрверки. Вони розсипалися і дражнили мене. До тієї миті, поки з мене врешті не вилетіла вогненна куля. Вона досягла центру хмарності і, з’єднавшись із пульсуючою іскрою, щасливо вибухнула переможним салютом”.

7
Тройничок і трусики на бретельках у романі “Кабінет доктора Калігуси” Дмитра Білого:

“Демові долоні м’яко обійняли її груди та стегна. Втративши останні сили, хотіла вирватися…
Інга силкується визволитись, але він уже контролює кожен її рух майже непомітними натисками кінчиків пальців на якісь особливі точки — на потилиці, плечах, вигинах стегон; його пальці забираються під її бікіні, грайливі мотузочки бретельок на ліфчику й трусиках утрачають силу до опору, як, утім, і вся вона, й розлітаються, оголюючи тіло… Скільки це триває?.. Її тіло, тіло Ядвіги, тіло Дема… Ні, це вже не тіла, це вже те, що виходить далеко за межі тіл… Кудись у безмежність…
Музика знову переривається, але відразу починається інша — це б’ють барабани, несамовита музика KODO…”

8
Напнуті вітрила й Кіліманджаро з Джомолунгмою під час першого сексу персонажа роману роману “Капітан Смуток” Сергія Мартинюка:

“Аня рвучко підсунулась ближче. Я відчув, як гаряча рука дівчини пірнула під мою футболку, як її прудкі пальці лоскітливо пробіглися грудьми. Рука ковзнула нижче, не без зусиль прорвалась за пояс — і мої вітрила гранично напнулись: довгі, гріхопам’ятні роки в бухті очікування віщували надто поспішний вихід у море бажаного. Ця більш ніж красномовна реакція потішила дівчину, і вона міцно притислась до мене оголеними грудьми.
Крапка. Абзац. Фініш — старт. Апогей — народження. Пік — початок. Смерть — життя. Джомолунгма, Кіліманджаро й Канченджанґа разом. Я тримався, але того, що відбувалося, більше не розумів…”.

Насолоджуйтеся, визначайтеся, адже невдовзі, на численні прохання підписників, ми зробимо голосувалку та дізнаємося, хто отримає приз читацьких симпатій