Так, з чим-чим, а з тим, що окрім естетичної Український тиждень моди несе ще й медичну місію, не посперечаєшся. Недарма він завжди припадає на період осінньої депресії і весняного загострення. Отак подивишся фотозвіти і одразу зрозуміло від кого, у випадку чого, треба триматися подалі. Хоча, що це я пишу, всі ці люди добровільно прийшли на прем’єру фільму, який краще б і не бачити, так що не впевнена, що є якийсь ліпший показник їхньої емоційної нестабільності і неперебірливості в житті. Що ж тут вже про одяг казати.
Отож, почнемо. Наскільки я пам’ятаю, це племінниця дизайнера Олексія. Хоча тут одразу видно вроджений смак і стриманість, можна і здогадатися.
Я не знаю, до чого тут м’ячики, можливо якась алюзія на те, що в голові)
Це невідома мені пара, але підхід до того, щоб виділитися серед відомих мені сподобався. В голові дуже живо вигулькують згадки про дитячі страшилки про “зелену руку” чи “червоні туфлі”. Здається я вже знаю, який кошмар мені сьогодні насниться.
Тааак. Тут складний випадок. Як ми бачимо, патріотизм не рятує від психічних розладів, хоча я не буду заперчувати, що часом слухаю записи Іларії і мені подобається. Я буду продовжувати слухати, але цей образ не скоро зникне з моєї пам’яті.
Виженіть стиліста, будь-ласка.
Зараз ви прочитаєте про модний показ. Приготуйтеся. Зараджаю вас на мужність цим знімком.
“Человек, которого я люблю”, так називався новий показ колекції від Тетяни Островерхової. Деякі моделі були виконані таким чином, щоб “чєловєк” одразу міг побачити, щ0 його люблять. Не сукня, а костюм “бойові соски”.
Тиждень мод особливо прекрасний тим, що всім є завжди що показати. Оксі демонструє перебіг хвороби (в усіх сенсах цього слова).
Тиждень моди почався вдало! Я дізналася про існування такої співачки як Стрєкоза (не буду жартувати про другу половину її псевдоніму). Не знаю, за що її так пофарбували, мабуть тому що фешнвік – непроста штука і треба щоб все або блищало…
Мені здається, що першою частиною “Людини року” я все-таки підготувала вас до другої частини. Тому ось.
Чесно кажучи, мені здається, що вже давно пора виходити на світовий ринок з власним жанром, рекомендую відзняти слешер на українській світській події, тому що на це вже просто боляче дивитися.
Ой, між іншим. Я згадала, що у мене є ще в запасі найгарніші з YUN’и, чиї фото не потрапили до цього посту. Тож давайте подивимося на них цим засніженим недільним вечором:)
Кращі традиції “Інтердівчинки”. Здається, червону доріжку переплутали з Кільцевою дорогою.
Знаєте, чесно, я навіть спробувала подивитися всю церемонію. Не змогла. По-перше, не розумію, хто той клоун, який був ведучим на пару з Ольгою Фреймут і чому він взагалі може бути популярним (інакше як його туди поставили) з такою манерою триматися і промовляти слова. По-друге, “іх-хі, хха-ха, ііі-іі”. Ну ті, хто бачили зрозуміють, ті, хто не бачили, краще й не знати. По-третє, краса. Можна заробити рак очей.
Тож премія переконала мене у тому, що я правильно роблю, що не дивлюся телевізор, а дивлюся веселі картинки без звуку, бо до картинок можна приписати будь-яку озвучку що я зараз і зроблю.
Бідний хлопчик, таке враження, що він іде на Голгофу, з іншого боку, а яким може бути враження, якщо його міцно тримає Кароліна, яка виглядає кремезнішою за хлопчика.
Наталка Розинська доводить, що жінка повинна бути красивою за будь-яких умов – хоч на червоній доріжці, хоч за прибиранням снігу.
прінскрін з tabloid
Давайте сьогодні і протягом тижня спробуємо вибрати “Рагулівну року”.
Перш ніж ви почнете обирати, зроблю дві ремарки:
Голосування за “Подію року” триває, бо все-таки після 13го січня вас тут більше.
Ірену Реонольдівну я до переліку номінанток не додавала, у неї почесна нагорода – її фігурка натхнена прекрасним образом сама по собі є нагородою.
Я вже писала про Телетріумф, але це були просто веселі картинки. А от тепер поставлю ще й веселі рухомі картинки, тому що коли дивишся на все це в динаміці стає ще страшніше.
Скажу без зайвого пафосу: їх дійсно знає вся країна, але країні від того не легше.
відео (с) lumpenycom