У мене приступ ностальгії. Прочитала тут, що Марина Порошенко стала “жінкою третього тисячоліття” і згадала як відкрила для себе цю премію. Тож, давайте перемотаємо час на 8 років назад і подивимося на тогочасний бомонд. А я поки пошукаю фото цього року.
От я живу у третьому тисячолітті і вважаю, що я жінка третього тисячоліття, а у наших світських левиць з цим набагато складніше: їм обов’язково подавай титул і лише тоді вони будуть спокійно собі існувати.
Як виявилося, жінка третього тисячоліття – це не жінка, яка живе в третьому тисячолітті, а “знакова постать, що гармонійно поєднує успіхи в особистому та професійному житті, є оберегом родини, обіймає високі посади чи має власний бізнес, реалізовує себе творчо, допомагає суспільству і залишається насамперед жінкою, хоч би яким тернистим був її шлях до поставленої мети”. Знаєте хто у нас гармонійно поєднує успіхи блаблабла? Ну цього року це Катя Бужинська, наприклад, ну і Оксана Байрак.
Але! Я чесно думала, що головна ржака саме в тому, що премію дали саме їм, але головна ржака мене очікувала на сайті присвяченому цій нагороді. Пропоную подивитися пару фоточок, щоб взнати, хто ж така жінка третього тисячоліття. Почнемо з групових, а потім заглибимося в деталі (це фото за 2006 – 2008 рр, нові ще не викладені на сайті).
Дивлюся на старі фото і розумію, що доріжка Одеського кінофестивалю була ще нічого так.
Свято краси торкнулося Києва, короткочасно розпишнившися яскравою квіткою у серці світського життя України. Обрані з обраних зглянулися над нами і зібралися задля того, щоб у єдиному порусі зробити цей світ кращим і обрати найчарівнішу і найпринаднішу з українських білявок. Вершки еліти зустрілися і… збилися в “дохуя масла”, скажу я вам словами класика.
Так, я не могла написати все те, що вище всерйоз, але важко було стриматися після словесної акробатики типу “MISS BLONDE UKRAINE является искрометным и красивым светским мероприятием национального масштаба. Конкурс успел завоевать уважение среди селебрити и представителей прессы”.
Іскромьотним і красівим, понімаєтє лі!
Втім, не буду сперечатися, мене конкурс однозначно завоював. Це ж треба так стабільно, вже 8 років підряд проводити такий парад таких убоїщ, що навіть для цього блогу це занадто. Це якийсь особливий талант, як у царя Мідаса, який перетворював все на золото. Хоча тут інша субстанція, самі вирішуйте яка.
Організатори чомусь вирішили, що “В этот вечер блондинки шокировали публику и доказали всему миру, что именно они способны покорить сердце любого мужчины”.
Ну я не знаю. Можу погодитися лише зі словом “шокували” і заочно співчуваю тим мущинам, чиї серця вдалося здобути такою красою.
Червона доріжка премії “Людина року” щороку мені нагадує колгосп тварин. В кращі роки тварин набиралося стільки, що навіть доводилося робити декілька звітів на рагулях, в роки відносної кризи з цим спокійніше, але все одно є на що подивитися.
Щоправда є відмінність від оригінального твору і вона у тому, що кобилці Моллі стрічки у гриві носити забороняли, а тут ніхто нікому нічого не забороняє, тож на виході маємо стиль настільки незграбний наскільки нестримний.
Жріци будуарів.
Вона співає насправді, а не заковтує. Правда. Повірте мені на слово.
Ввімкнула Перший Національний на 20 секунд і цього було достатньо, щоб зафіксувати для вас один з найколоритніших образів вечора)
У 2014 чоловічі рум’яна, вочевидь, стануть новим трендом.
З Новим Роком!
Ой лишенько, знайшла у себе в забутих чернетках підбірку прекрасних фото, які ви давно мали б побачити. Все-таки як добре, що є такі сайти як Дуся, репортери якого знаються на тому, кого виділяти з натовпу гламурної публіки. Про сам захід говорити не буду нічого (це не та тема, яку хочеться обговорювати на цьому сайті), але народ туди прийшов дійсно унікальний, вбраний у кращих традиціях провінційного курорту. Я в на місці декого (раз вже прийшла в окулярах) все ж таки спробувала приховати обличчя, щоб хоча б не запам’ятали.
Я весь час забуваю, що у нас у Пасажі на Хрещатику є “Алея зірок”. Вона там настільки непоказна, що за гуччами та луївьютонами й не помітиш, але раз на рік на “Алею зірок” звертають увагу всі!
А все тому, що до алеї на додачу до зірок звозять столи з питвом і їдлом і огороджують спеціальну територію, в межах якої “зірки” це все споживають на очах у вдячної публіки, яка нечасто отримує нагоду подивитися як жере бомонд просто на Хрещатику. Отакоє.
Все-таки стару школу не проп’єш і так як вміє підбирати піджаки Зібров не вміє ніхто. Не чоловік, а живий спецефект!
Здаю секрет, якщо знайти на піджаку приколотого жука і довго в нього вдивлятися, то візерунок оживає і починає жити своїм життям.
фото © mainpeople
Ой, між іншим. Я згадала, що у мене є ще в запасі найгарніші з YUN’и, чиї фото не потрапили до цього посту. Тож давайте подивимося на них цим засніженим недільним вечором:)
Кращі традиції “Інтердівчинки”. Здається, червону доріжку переплутали з Кільцевою дорогою.
Ну що ж, свята пройшли, але про привітання ще хочеться написати. Жінок в нашій країні настільки люблять, що вітають багато і безтолково, а від деяких привітань просто виїдає очі та завертаються вуха. Саме таким трешачком я вирішила вас “потішити” зранку, щоб одразу прокинулися, бо засинати після цього важко.
Гамно-стайл від Зіброва, Павліка і Левка Дурка. Жаль, що не вони спустилися до рівня Левка і назавжди (я мала таку надію) пішли зі сцени, а навпаки підтягнули його назад.
Попереджаю, ви відчиняєте ворота в пекло.
via © 1+1