АМБ: Трагедія, хайп та видовища, “какая разница”, закриття UATV
Ми живемо в банановій республіці наповненій екскрементними думками заради хайпу різних чмів і чмяток, але какая разница, главное чтобы было заасфальтировано. З вами перший АМБ року,...
В країні сонячних зайчиків (с)
Я гадаю, що раз вже депутати не здатні нас тішити своєю діяльністю, то нехай хоч око радують. От, наприклад, не депутат, а сонячний зайчик:) Побачила і хороший настрій на цілий день!
фото Lev Mirimski
Жарт від Міністерства доходів і зборів
Ранок почнемо з жарту. “Спонсор” жарту Міністерство доходів і зборів (я серйозно).
“Слон и верёвочка”
Я подивилася на це фото і в голові лише одна думка “Якби фільм “Слон и верёвочка” знімали зараз, то він мав би усі шанси стати порнухою”.
фото (с) e-motion.tochka.net
Перша Скрипка
Іноді я бачу тексти, які так і просяться на рагу.лі. Це такий текст. Автор Vladimir Denisenko
Александр Попов стоял у окна в своем кабинете на Крещатике, 36, и неспешно размешивал тростниковый сахар в бокале с имбирным лимонадом. Он брезгливо смотрел на группу туристов, стоящую у молодого каштана. Экскурсовод, тыча зонтом в дерево, что-то увлеченно рассказывал. Поморщившись, градоначальник задвинул штору.
Дверь в кабинет распахнулась внезапно и широко, что заставило Александра Павловича вздрогнуть. Несколько капель лимонада расплескалось на лацкан пиджака от Бриони. В кабинет влетел потный и запыхавшийся советник градоначальника Александр Мазурчак. Прямо с порога он закричал: “Каштаны-то – НЕ НА-СТО-Я-ЩИ-Е!!!”.
Со кислой миной хозяин кабинета начал перебирать бумажки на столе.
– Александр Павлович, я говорю – каштаны не настоящие!, – снова повторил новость советник.
– Я в курсе, – сквозь зубы процедил градоначальник.
– То есть как?, – оторопел Мазурчак. Даже пот прекратил катиться по его вискам.
– Ира захотела такой же “кубик”, как у Герман, – ответил Попов. – Кто же знал, что эти мудаки проверят каштаны. У нас в Комсомольске ткнул любую палку и пусть растет. Ох уж эти красномясые исследователи.
На последних словах в стене кабинета открылась потайная дверца. Из нее в полупоклоне вышел новоиспеченный ресторатор Олег Скрипка. На подносе в его руках стояла тарелка с дымящимся стейком.
– Красное мясо, Александр Павлович. Отведайте, – услужливо предложил бывший музыкант.
– Олежа, а ну давай, буйбуйбуй отсюда, – злобно отреагировал градоначальник.
Олег скрипка исчез так же быстро как и появился.
– Как же он меня достал. То ему фестиваль на Трухановом оплати, теперь мясо мне это впаривает, – сказал в сторону Мазурчака Попов. – Ладно, так что будем делать с этими каштанами?
– Есть одна идейка, – заговорщицки ответил советник. – Давайте построим в Киеве центр репродуктивного выращивания каштанов. Назовем его НИИ и будем там каштаны изучать, поддерживать и селекционировать.
– Только чтобы с яхт-клубом и полем для гольфа, – понимающе поднял бровь Александр Павлович.
На лицах мужчина наконец-то заиграли улыбки. Они заговорщицки перемигнулись.
По полу кабинета катился похожий на мячик для гольфа крупный клубок тополиного пуха.
Алея зірок
Я весь час забуваю, що у нас у Пасажі на Хрещатику є “Алея зірок”. Вона там настільки непоказна, що за гуччами та луївьютонами й не помітиш, але раз на рік на “Алею зірок” звертають увагу всі!
А все тому, що до алеї на додачу до зірок звозять столи з питвом і їдлом і огороджують спеціальну територію, в межах якої “зірки” це все споживають на очах у вдячної публіки, яка нечасто отримує нагоду подивитися як жере бомонд просто на Хрещатику. Отакоє.
Золотий автомобіль
Схоже, у Івано-Франківська з’явився новий символ – золотий джип.
Так, ніби самого зовнішнього вигляду недостатньо власник авто паркується відверто талановито (інші теж мудаки, але не настільки ефектні). Людина просто технічно йде до слави, поки що дійшла до рагу.лів, але зрештою можливо нарешті її помітять і даїшники і почнуть штрафувати. З золотого ж авто точно є що драти – не сплатив штраф, здерли трошки сусального золота:)
фото (с) firtka.if.ua/?action=show&id=36004
“Привіт, Америка!”
Мені часом буває страшно за майбутнє української економіки, промисловости чи політики, а от за майбутнє української культури я не переживаю. Тому що є! Є пласт видатних людей, які щороку піднімають нашу культуру на новий рівень. Ось вам студентська робота зроблена для кафедри режисури Київського “кулька”. Якщо є ще люди з таким поєднанням смаку та креативності, то ще не скоро вмре Україна. А якщо і вмре, то смерть ця не буде легкою.
