Гость із будущєго

Благодійність творить людину – людина творить благодійність.

Знаєте, яка держава, така й благодійність. Богдан написав цікавий пост про благодійника Святослава Вакарчука (хоча я б концентрувала увагу не на Вакарчукові, а на тих, хто працює на його проект). Він започаткував ініціативу “Люди майбутнього” (ну це стара новина) і, незважаючи на пафосність назви, саму ініціативу пересрали виконанням – діти з дитячих будинків отримуютьу подарунок такі перлини літератури як “Клокотала Україна” Петра Панча і “Беспокойная старость” Леоніда Рахманова, а якщо простіше, то нікому не потрібну букіністику, яку легко можна придбати кілограмами за п’ять копійок.

А взагалі благодійність на вищих (так би мовити елітних) рівнях у нас відбувається найчастіше за трьома сценаріями:

або, як у випадку з “Людьми майбутнього”, жертвують щось недороге, а якщо чесно, то нікому не потрібне (простіше подарувати, аніж викинути);

або, як у випадку з Губською чи Січкар, проводять безглузді акції, типу “Монологів вагіни” та продажу розмальованих свиней, які перш за все передбачають фактор “себе показати”. Відмінною рисою подібних акцій, мені здається, є те, що на їхнє поведення витрачається більше коштів, аніж потім збирається по факту;

або, як у випадку, наприклад, з Пінчуком, крадуть достатньо грошей, щоб потім невеличкий відсоток витрачати на благодійність і створювати собі позитивний імідж – купувати індульгенцію одним словом. А потім вони ще й рейтинги найбільших благодійників роблять, щоб в черговий раз насолодитися самими собою.

Доречі, одним з ініціаторів конкурсу “Благодійника Року” є Фонд Катерини Ющенко. Та ще благодійниця, яка вже котрий рік будує “Дитячу лікарню майбутнього” і ніяк її не добудує, зате в конкурси грається.

Або ще цікаве. Кілька років тому перемогу у номінації «За внесок в розвиток благодійництва в Україні» отримав Надра Банк. Хотілося б почути думку тих громадян, які завдяки цьому банку теж стали благодійниками, бо не можуть забрати звідти свої гроші.

Ну і щоб трошки пом’якшити інтонацію посту, викладаю віршик на цю тему:

вакарчука святослава
знає усенька держава
вміє він гарно співати
навіть побув депутатом

зараз йому захотілось
здєлать хорошеє діло
книг назбирати багато
і по дітдомах роздати

звісно не дали пропасти
мислі цій ентузіасти
такшо на празнік рєбьонка
легко була вже тищонка

але від асортимента
втратилась важность момента
в ящику можна побачить
книги не зовсім дитячі

може їх три, може триццять
підуть усі на полиці
“про бєспокойную старость”
книжка – найкращий подарок

от для девятого класу
єсть “гєрой нашого часу”
вдруг є в дітдомі індіго –
їм підійдуть такі книги…

дітям в дитячім будинку
книжку потрібно з картінкой
чи про веселі пригоди,
сказочки разних народів…

пхати не треба їм “ліпу”
думая: “схаває піпл”
діти це й є наше ф’юче
треба готовитись лучче

вірш © diversey_ua