Цей політичний сезон однозначно не залишить байдужим нікого. Політики лізуть до нас звідусіль і апелюють до всіх наших слабкостей — від шоубізу до експерименального гумору. Не знаю, як тут уникнути сприяння її піару, але вашій увазі пропонується шутка юмора від політтехнологів тепер уже видатної представниці партії “Удар”. Більш вірогідно, що це трололо (про що натякає ім’я автора відео lvivtroll), ніж реклама, але сучасні реалії змушують сумніватися…Та й взагалі, коли йдеться про українську політику, ці два явища вже давно тотожні!
Виявляється, концерт гурту “Бутирка” може бути політичною акцією.
Лиш сьогодні вранці я згадувала про Білик, але Білик – це просто квіточки порівняно з передвиборчою боротьбою самовисуванця Володимира Струка.
Цікаво, що кандидата зареєстрували навіть незважаючи на те, що у липні його було умовно засуджено на 1 рік за нецільове використання бюджетних грошей. Але ж хіба це недолік? От і Струк вважає, що це не недолік і довершує сюрреалістичність цієї ситуації піснями гурту “Бутирка”, які крутять по місцевому телеканалу з приміткою “Політична агітація”.
Причому, судячи з передвиборчих білбордів, Струк балотується зовсім не в депутати, а в хазяїни. По-моєму, далі вже нікуди.
Отака от хуйня, малята.
via texty.org.ua
Хочете я вам зараз подарую ще одну мотивацію сходити на Андріївський узвіз?
Дарую. Там живе справжнє мистецтво!
Це Ірина Білик. Вона вміло поєднує агітацію з донесенням останніх модних тенденцій жителів регіональних міст і містечок. Ось нещодавно потужний естетичний заряд отримали жителі Крижополя. У Ірини є чому повчитися. Хоча б тому, як змінивши мову виконання пісень втратити потужні позиції на пісенному олімпі. Ну або як вміло поєднувати між собою потворний одяг.
Сьогодні Україна вступає у той прекрасний вік, коли навіть за західними законами, вона має повне і беззаперечне право напитися. І це їй не завадить, адже наша юна держава проживає бурхливі часи суцільного покращення і неабиякого маразму: державні чильники вже давно перестали прикидатися, що вони переймаються ще чимось окрім наповнення власних кишень; життя пересічних українців стало дедалі більше нагадувати день сурка, що проходить під лозунгом “Від виборів до виборів” – обіцянки залишаються обіцянками, змінюються лише обсяги бюджетів, виділені на чергову оману електорату; ми потрохи звикаємо до того, закони в нашій державі не працюють, а визначальним фактором справедливості стає ступінь наближеності до правлячої верхівки; що ж стосується “високого і чистого”, то як не сумно, мистецтвом, що найточніше відображає нашу сучасну реальність, став жлоб-арт.
Наша молода держава активно розвивається, породжуючи такі надзвичайно показові явища як “джинса”, “безнаказанність мажорів”, “тушки”, “межигір’я”, “представники інопланетного розуму при владі”. Ми навіть з мовою не можемо як слід розібратися, незважаючи на те, що це фундамент для національної самоідентифікації. Втім, з іншого боку, навіть для людини 21 рік – це лише початок, час, коли ще можна дуркувати, помилятися, бути наївною і шукати себе, а що вже тоді казати про державу. Наразі наша юна Україна знаходиться у стані наївної бездіяльності, але не тому що держава у нас така недолуга, а тому що ми дозволяємо їй такою бути. Незважаючи на те, що ми повільно відходимо від совка, який відучив людей не те, що діяти, а навіть думати, діємо ми поки що здебільшого, штампуючи котиків в інтернеті і констатуючи факт, що країна у нас жахлива. За банальним констатування сумних фактів ми втрачаємо націю і перекладаємо відповідальність за майбутнє держави з себе на досить віртуальний уряд. Тож пропонуємо вам сьогодні згадати те, як ставала на ноги наша держава і подумати про те, чи хочемо, щоб вона і далі розвивалася без нашої активної участі.
сьогодні нам – двадцять один
згадаєм основні події
розчарування, радість, мрії
в цей день країни уродин
якось не віриться тепер
та думали про незалежність
на кухні тихо й обережно
ми у часи срср
аж тут в москві гкчп!
…і народилась україна
весела й чиста як дитина
й наівна як теля сліпе
тоді усім здавалось нам
що біди вже тепер позаду
і заживем собі на радість
на заздрість лютим ворогам
у грудні вибори були
кравчук став першим президентом
(звучать гучні аплодисменти)
і так потрохи ми росли
отримали державний стяг
внизу пшениця, зверху – небо
ітризуб герб, усе як треба
ібула либідь на грошах
а потім другий леонід
став президентом на 2 сроки
і правив нами десять років…
на протязі усіх тих літ
усе у нас валилось з рук
хоча почали перспективно
і конституція, і гривня
й злітав у космос каденюк
і навіть у період криз
ще можна було якось жити
прем’єром став бухгалтер вітя
а далі – все наперекіс
як журналіст відомий зник
його знайшли убитим в лісі
і винуватці теж знайшлися
майор їх записати встиг
це був нечуваний скандал
немов останнії бандити
змовлялися гонгадзе вбити
наш президент і генерал
там було сотні три касет
а потім акції усюди
супроти кучми вийшли люди
і втратив він авторитет
наступні вибори прийшли
і треба когось вибирати…
одному віті-кандидату
мішали жить якісь козли
а другий вітя-кандидат
чи може з’їв він щось зіпсуте
чи в їжу всипали отрути
але зіпсули весь фасад
а потім чудо із чудес
злочинна влада результати
посміла фальсифікувати
і вийшли люди на протест
з’їжджалися з усіх усюд
в наметах на майдані жили
свій вибір відстоять зуміли…
тоді конституційний суд
признав:
потрібен третій тур
а далі радість, перемога!
розпочалась нова епоха
та двоє головних фігур
новий гарант й прем’єр-міністр
горшки побили майже зразу
взаємні почались образи
і все пішло козі під хвіст
прем’єр-міністр собі пішла
і все змінились дуже скоро
прем’єром став колишній ворог
такі от дивнії діла
а потім новий поворот
НУ і БЮТ разом у раді
і стала юля знов при владі
такий веселий хоровод
а далі в зиму снігову
росія труби перекрила
прем’єр негайно як на крилах
помчалась прямо у москву
і підключили знову газ
та юлю це не врятувало
вона на виборах програла
і стало все у нас «донбас»
усе немов жахливий сон –
вернули флот у крим за знижку
а потім якось тишком-нишком
змінили основний закон
як швидко увійшли у смак –
про совість взагалі забули
і до тюрми всадили юлю
за газовий отой контракт
а потім був чемпіонат
до цього підійшли без жартів
і легко 5 чи 6 мільярдів
змогли під євро розпилять
у кожнім місті стадіон
нові дороги, термінали…
а ще – доріг нових чимало
де метр коштує мільйон…
кругом покращення таке
по рельсах бігають х’юндаї
і всє свободно размавляют
на чістом руском язикє
21 нам вже за мить
відкиньмо ненадовго сварки
сьогодні можна випить чарку
а завтра – будем тверезіть
Останіми днями сімейство Захурів аж надто часто про себе нагадує, тому пропоную вашій увазі асорті з фірмових маразмів.
Одна з останніх заяв Камалії: “Если у меня пойдут плохо дела в Голливуде, может, я подамся, от нечего делать, в политику“. Мені здається, що українській політиці якраз не вистачає її потужної особистості, причому ви ж розумієте, що у Камалії достатньо бабла, щоб купити собі друге місце замість Таїсії Повалій, наприклад. От був би по-справжньому неочікуваний крок від ПР. Не шарять!
З іншого боку, якщо Камалія піде в політику від нічого робити, то це не вирішить її проблем, бо в українській політиці теж нічого не роблять. От печаль!
Хоча чому печаль? Поки що Камалія сидить собі у Голівуді і справи в неї ідуть добре. Це видно неозброєним оком. І між іншим, ще видно, що поп-богиня знайшла свій стиль. Тепер у неї все гарно і гармонійно. Навіть білизна комбінується зі штанами і сумочкою.
Ну і написавши про все це, не можу не згадати геніальні слова Захура про те, що головне, щоб тебе не вважали лохом. Це він сказав, коментуючи той факт, що витрачає на стрижку і фарбування волосся 1000 фунтів. “Да, я стригусь и крашусь в Лондоне, – сказал миллиардер журналистам. – Для меня самое важное – хорошо выглядеть. Я принципиальный человек. Главное, чтобы окружающие не считали, что ты лох, или что-то такое”.
Переглядаючи текст цього посту я ще раз переконуюся, що Захур таки не лох.
фото via e-motion
Українська “Діта фон Тіз” нарешті показала шоу. Прямолінійно і радикально. Ну а що, розтяжка є, то чого ж не показати?
фото © paparazzi