Ну що, скоро українка змагатиметься за титул найкрасивішої у світі. Якщо що, то я вболіваю, бо вона мені свого часу сподобалася (зокрема відсутністю “сучого виразу” на обличчі, як це типово для більшості переможниць вітчизняних конкурсів краси). Я вболіваю, але… От шо це за сукня така? Хочеться одразу повідпорювати половину деталей.
Я не пишу тут ніколи про приватні речі, але іноді стикашся з таким жлобством в обслуговуванні, що хочеться використати той ресурс, до якого маєш доступ. Так от, бізнес в Україні такий прекрасний, що деякі контори примудряються продавати пересмажену свинину з огірками і рисом під виглядом отого, що на картинці зправа.
Принаймні в онлайн-ресторані Бімі Намоно (biminamono.com.ua) вважають, що те, що вони рекламують і те, що нам привезли, це одне і те ж. Бльо.
Вибачте за бабську істерику, але країна має знати своїх героїв.
З цими святами дуже хочеться якоїсь музики або чогось такого… ммм! Чи не так?
Музику пропонувати не буду, натомість хочу потішити вас новим висером Сергія Пастуха, єдиної людини, яка знається на візуальних шедеврах як ніхто інший. А те, що звучить з колонок чи динаміків вимкніть, бо від нього починає йти кров не лише з вух, а ще й з очей.
Одразу додам, що не знаю, хто така ця Матрьона Калініна, але мені здається, що це продюсер Пастуха нарешті зробив операцію зі зміни статі.
Чесно кажучи, не шарю в формах і погонах, тож не впевнена, що це за країна (а ви мені підкажіть), але точно пост-совок і там однозначно проводять реформування системи. Тепер робочий інструментар треба нарощувати самостійно.
Не знаю як ви, а я уже в передчутті щотижневих якщо не щоденних конкурсів краси по всій Україні, які почнуть рости як гриби після дощу з початком нового сезону. Конкурси краси у нас з країні люблять. Тому що м’ясо. Чи скажете ні?
В Океан Плазі відкрили City Bitch Club. Ой, вибачте, City Beach Club. Але в даному випадку не заплутатися майже неможливо. Ще б пак! З такими відвідувачками.
Знаєте, що я все-таки ціную у вітчизняних політиках? Оцю неймовірну і непереможну тягу до прекрасного, хай навіть і безглуздого. От Неля Штепа, схоже, живе у реквізитній фільму “12 стільців” і що? Кра-со-та! Зна-ме-ни-то!
Але відкрию вам таємницю, вся ця краса не просто так. Мер Славянська Неля Штепа насправді не мер. Вона імператриця і королева. Причому така що великодушно сказати, що “Я такая же как вы. Я колхозница”. Ну але потім додати, що “Я все равно осталась королева”. Жаль, що позувати все-таки пані Штепа обирає з кімнатним песиком, а не з коровою, наприклад. Вйшло б набагато гармонійніше. Відео взяла у slavua, але спеціально для вас скоротила до найпрекраснішого.
Так що всі ці рябі помости під камін, блискучі стелі і неймовірні архітектурні форми не просто так.
І тут хочеться викласти ще одне відео. Яке повністю розкриває тему імператриці і її доходів у 800 гривень авансу, 4100 гривень зарплатні, а ще надбавки і премії 100% (і я розумію, що премія це така ж регулярна виплата, бо працює мер охуєнно, то чого ж не платити). Хоча все-таки правда криється у скромній фразі “Не секрет, что каждый, кто идёт в мэры, весь бизнес, что был у него, он передаёт своей семье”. Якій саме сім’ї будемо лише здогадуватися.
фото © vp.donetsk.ua відео © slavinfo.dn.ua