АМБ: Трагедія, хайп та видовища, “какая разница”, закриття UATV
Ми живемо в банановій республіці наповненій екскрементними думками заради хайпу різних чмів і чмяток, але какая разница, главное чтобы было заасфальтировано. З вами перший АМБ року,...
Я і бал по-одеськи
Якщо ви не знаєте як виглядає “торжество величия и красоты” (так, це цитата), то зараз я вам покажу, але одразу попрошу тих, хто з Одеси та тих, у кого слабка нервова система, відійти від екранів.
Отже, в Одесі стався черговий бал. Ну у кожного свої фетиші, у організаторів цього дійства, наприклад, просто потяг якийсь збирати потенційних доярок і ліпити з них аристократію. Виходить ефектно.
І жаба риба, бо в воді сидить.
За тим же принципом і баби, що прийшли на бал, зразу стали елітою. Ну виключно в своїх головах, але все ж.
Чомусь одразу в голові виникає образ докторської ковбаси в перетяжечках, хоча я до цього ще ніколи не бачила, щоб ковбасу прикрашали стразами.
І про футбол
Спеціаліст по м’ячам коментує футбол на українському телебаченні.
Коментувати підхід до вибору образу жінки в передачі про футбол у нашому телевізорі не хочеться. Коли вже мужиків будуть виставляти як таке ж м’ясо?
Чистий стиль
Я тут дізналася про премію «Найстильніші люди Львова» і охуїла.
На ніч писати чи мо’ не варто?
Найстильніші люди Львова
“Премiя «Найстильніші люди Львова» – це відзнака за розвиток стильного образу нашого міста та акцентує людей для яких стиль – сприйняття життя“.
Це не я написала (у мене з граматикою, хочеться вірити, краще), це організатори так формулюють.
І отут стає ДУЖЕ ПРИКРО ЗА ЛЬВІВ, бо не дай Бог мати такий стильний образ, як у цих людей. Не кажучи вже про те, як їх життя побило, раз вже вони його саме так сприймають (“стиль – сприйняття життя” нагадаю).
Бароко – це жорстоко.
Героїня вечора, я вважаю, хоча мущина теж не підкачав шириною і довжиною джинсів.
Гармонія як є.
Все, що ви хотіли дізнатися про літеру Ф і боялися запитати
Привіт, малятка! З вами ваша улюблена програма “Доктор, откуда у вас такіє картінки?”
Скажу чесно, про літеру Х я не готова була дивитися.
Перша Леді Волині
В це важко повірити, але на фото не соціальний проект на підтримку жертв домашнього насилля, а конкурс за звання «Першої леді Волині-2016».
Можливо, одного дня провінційні конкурси краси перестануть виглядати настільки безглуздо наскільки жалюгідно, але, вочевидь, не за мого життя. Причому, чим страшніший антураж і конкурсантки, тим більш пафосна назва. Це ж так природньо шукати “першу леді” серед обшарпаних хрущівок і дівчат з настільки виснаженими обличчями, що навіть якби на них з’явилась посмішка, то це виглядало б неприродньо. Ну і правда, чого посміхатися, якщо тебе оцінюють приблизно як м’ясо в базарний день.
Не знаю як з титулом першої красуні, але титул “самоє скучноє ліцо” ця дівчина на мою думку уже завоювала.
Несамовито сумне видовище.
Виглядає як реклама еміграції з України, бо що хорошого може бути в країні, де найгарнішу жінку вибирають так.
Міс Бікіні
Всі ми в дитинстві ходили до лялькового театру і з нетерплячкою чекали, коли ж відкриються лаштунки і нам покажуть найцікавіше. Так от, на деяких цей досвід справив таке враження, що навіть у дорослому віці вони намагаються його відтворити, тільки замість театру – тьолки, замість лаштунків – спідниці, а замість сцени – те, що під спідницями.
Саме так нещодавно пройшов конкурс краси “Міс Бікіні”. Не можу сказати, що тьолки показали щось “найцікавіше”, але я й не організатор, тому бачила тільки офіційну частину.
Костюми були такі, що одразу про конкурсі бікіні і не здогадаєшся, скоріше нагадує конкурс штор з провінційних будинків культури.
Нагадує анекдот:
Звонок в магазин тканей:
— У вас есть ситчик веселенькой расцветочки?
— Приезжайте, обхохочетесь.
Нагадаю, що це був конкурс бікіні, тому краса всього іншого була необов’язковою. Хоча і бікіні краса теж, вочевидь, була опціональною. Хто погодився ходити в лахмітті і дранті – та і міс!
