Я і бал по-одеськи

Якщо ви не знаєте як виглядає “торжество величия и красоты” (так, це цитата), то зараз я вам покажу, але одразу попрошу тих, хто з Одеси та тих, у кого слабка нервова система, відійти від екранів.

Отже, в Одесі стався черговий бал. Ну у кожного свої фетиші, у організаторів цього дійства, наприклад, просто потяг якийсь збирати потенційних доярок і ліпити з них аристократію. Виходить ефектно.

І жаба риба, бо в воді сидить.

За тим же принципом і баби, що прийшли на бал, зразу стали елітою. Ну виключно в своїх головах, але все ж.

Чомусь одразу в голові виникає образ докторської ковбаси в перетяжечках, хоча я до цього ще ніколи не бачила, щоб ковбасу прикрашали стразами.

Фотографуватися на двох пожмаканих клейонках на згадку про бал – це дуже оригінальна концепція. Не про те Ільф і Петров писали свої 12 стільців.

Я завжди прошу, щоб на касах мені нічого не загортали у одноразові поліетиленові пакетики і навправді воліла щоб їх взагалі не було, так ними засирають середовище, і от тепер бачу що дарма. Зібрав отак пару сотень пакетиків і хуяк! вечірня сукня.

То випадок, коли на бал прийти хотілося, а одяг, що не демонструє стратегічно найважливіші місця, носити не звикла.

Виставка хлібо-булочних виробів.

“Ножки как у козы рожки”©

Але, зрештою, у повний зріст видовище ще страшніше. Особливо прозора вставка, у якій є всі шанси побачити додаткову пару перс.

Образ ковбаси у перетяжках мене не відпускав.

Сувора пані.

Тут треба пояснити, що темою балу були шахи. Страшно подумати, що було б з цими фігурами у когось з активнішою фантазією.

Дуже гармонійно ці персонажі виглядали у київському метро з текстом “я сам не місцевий…”

Ще на балі був показ мод.

Тут просто хочеться спитати “Дівчинко, ти у мами туфлі взяла?”

Образ для тих, хто скромніший, але сильно прикриватися теж не хоче.

Ну і вбрання, в якому поєднані всі залишки. Добре хоч одного кольору.

Одним словом, традиційний коментар:

БАЛ Є БАЛ.

Жабокряківка як є.

А це люди, завдяки яким ви і бачите ці фото. Оце так віддача професії.

и