День Незалежності у Запоріжжі
Скажіть мені, а хто ті люди, які добровільно ходять на концерти Полякової? Хочеться заснувати фонд підтримки і направити до них не лише окулістів і лорів, але й терапевтів, які допоможуть позбавитися залежності від поїдання шоубізнесу на лопаті.
А це день Незалежності у Запоріжжі якщо що.
Я, кінь і незалежність.
А що ви знаєте про психотропні речовини?
Нашестя кокошників.
Нашестя кокошників – 2
“Ідєйниє соображенія”.
Ідей при цьому, як ми бачимо, настільки багато наскільки вони божевільні.
Пілон
Побачила срач з приводу того, що понаїхала напівгола тьолка з Харкова, псує обличчя Львова на день незалежності. Дивлюся на фоточку і думаю, а оця вся масовка з дітьми і в вишиванках, їх теж з Харкова позвозили?
Рагулі існують доки продукт, за рахунок якого вони виживають, хавають і якщо хавають посеред вулиці, то туди і винесуть.
На лопаті.
Ой, тобто на пілоні.
Незалежність від глузду
Ок, продовжу тему святкування дня незалежності.
Виявилося, що для ряду людей цей день – привід відсвяткувати незалежність від адекватності і здорового глузду.
Краса – страшна сила
Я не знаю, про які українські ДРГ в Криму може йти мова, якщо у них там в самому розпалі підготовка до конкурсу краси, який легко можна назвати “страшніше за ядерну війну”.
Сумнівну красу конкурсанток намагалися перекрити недоречною оголеністю і масивними хрестами (што?), але це ж не тероризм, тут самими хрестами не обійтися.
ОМКФ 2016: Закриття
Колір доріжки на ОМКФ – єдине, що видавало те, що це була червона доріжка, а так скидалося на те, ніби це виставка досягнень сільського господарства – голови колгоспів зібралися, щоб показати по-перше, розмах своїх гаманців, по-друге, свою невтримну несамовитість у стилі, по-третє те, що наша земля непогано годує (іноді аж занадто).
Думка про “Та шо ж це таке! Пороблено їм чи шо?” мене не відпускала. Наступного року пропоную організаторам разом з квитками роздавати бажаючим пройти червоною доріжкою бодай хоч якусь інструкцію, бо цього року навіть дрес-коду, здається, ніякого не було, ви це побачите з фоточок.
Зараз буде низька і висока поезія. Низька від мене.
Рюші
Кольору хрюші.
Висока від Ліни Костенко про весь чей червонодоріжковий рух:
Так хочеться якоїсь етики.
Пера, і пензля, і струни.
Якоїсь дивної поетики
в шляхетських німбах сивини.
Натомість маєм бздуру модню,
амбіцій вистріпаний рюш.
І чорний викид сірководню
з отруєних століттям душ.
Навіть курей-гриль запросили на закриття ОМКФ, а тебе, юзернейм, ні. От ти і казишся!
ОМКФ 2016: атака триває
Ви ж не думали, що я закінчила катувати вас фоточками з червоної доріжки ОМКФ?
Почну з цитати однієї з читачок рагулів Ірини Касьянової:
“72 чиновницы, 23 депутатские жены, 15 it-girl, 20 дочек бизнесменов, 37 содержанок у папиков, 8 начальниц жэков, 57 валютных проституток, 45 просто блядей из Аркадии, 0 киноактрис, 0 продюсеров, 0 режиссеров – перед вами численный состав прошедших по красной ковровой дорожке на церемонии открытия одесского кинофестиваля!“
Дні Макдональдса на Одеському кінофестивалі.
Ой!
Мені здається після цієї червоної доріжки ми можемо робити свою локалізовану версію Pokemon Go. Ходиш по світським подіям і відловлюєш надто відверто виставлених напоказ “покемонів”.
OMКФ 2016 – Oh my God!
Нарешті знайшла час сісти і повивчати публіку на червоній доріжці ОМКФ.
Перше враження таке – справжній переворот минулої п’ятниці стався не у Туреччині. Ось де приховалася міжнародна загроза здоровому глузду та світовій психічній врівноваженості.
Деякі гості неприховано несли свій стиль в маси. Максимально неприховано. Відкрито таким же чином, як і рот фігурантки.
Часом червона доріжка скидалася на випускний у школі дівчат із затримками у розвитку. З затримками тому що вік у дівчат такий, що який вже тут випускний.
Я і бал по-одеськи
Якщо ви не знаєте як виглядає “торжество величия и красоты” (так, це цитата), то зараз я вам покажу, але одразу попрошу тих, хто з Одеси та тих, у кого слабка нервова система, відійти від екранів.
Отже, в Одесі стався черговий бал. Ну у кожного свої фетиші, у організаторів цього дійства, наприклад, просто потяг якийсь збирати потенційних доярок і ліпити з них аристократію. Виходить ефектно.
І жаба риба, бо в воді сидить.
За тим же принципом і баби, що прийшли на бал, зразу стали елітою. Ну виключно в своїх головах, але все ж.
Чомусь одразу в голові виникає образ докторської ковбаси в перетяжечках, хоча я до цього ще ніколи не бачила, щоб ковбасу прикрашали стразами.
Найстильніші люди Львова
“Премiя «Найстильніші люди Львова» – це відзнака за розвиток стильного образу нашого міста та акцентує людей для яких стиль – сприйняття життя“.
Це не я написала (у мене з граматикою, хочеться вірити, краще), це організатори так формулюють.
І отут стає ДУЖЕ ПРИКРО ЗА ЛЬВІВ, бо не дай Бог мати такий стильний образ, як у цих людей. Не кажучи вже про те, як їх життя побило, раз вже вони його саме так сприймають (“стиль – сприйняття життя” нагадаю).
Бароко – це жорстоко.
Героїня вечора, я вважаю, хоча мущина теж не підкачав шириною і довжиною джинсів.
Гармонія як є.
Перша Леді Волині
В це важко повірити, але на фото не соціальний проект на підтримку жертв домашнього насилля, а конкурс за звання «Першої леді Волині-2016».
Можливо, одного дня провінційні конкурси краси перестануть виглядати настільки безглуздо наскільки жалюгідно, але, вочевидь, не за мого життя. Причому, чим страшніший антураж і конкурсантки, тим більш пафосна назва. Це ж так природньо шукати “першу леді” серед обшарпаних хрущівок і дівчат з настільки виснаженими обличчями, що навіть якби на них з’явилась посмішка, то це виглядало б неприродньо. Ну і правда, чого посміхатися, якщо тебе оцінюють приблизно як м’ясо в базарний день.
Не знаю як з титулом першої красуні, але титул “самоє скучноє ліцо” ця дівчина на мою думку уже завоювала.
Несамовито сумне видовище.
Виглядає як реклама еміграції з України, бо що хорошого може бути в країні, де найгарнішу жінку вибирають так.
