Доброго ранку!
Прокидайтеся вже чи шо, я вам ось допомагаю чим можу.
У Львові проходить тиждень моди і оце я розумію спосіб самозахисту від хуліганів%)
В сраку UFW, у Донецьку пройшов показ мод “Виродження”, ой ні… “Відродження”!
Трек підібрали ідеально – destination unknown не те слово, хоча “Highway to hell” теж нічого б вписався.
Гортайте далі, це просто в Донецьку пройшла “піжамна вечірка”, де бажаючим демонстрували світле майбутнє.
Для людей, які пишуть таку музику, Новий Рік наставати не повинен. Про відеоряд я взагалі мовчу.
Колгосп тварин обсипаних ЛСД.
20.18, я прийшла додому після складного робочого дня і подумала, що немає часу передивлятися весь рсс, в якому назбиралося тисячі 3 новин про світське життя останнього місяця, щоб обрати для вас шось найцікавіше. Тож… Тож я вирішила просто придумати ідеальну подію під такий привід і погуглити, а раптом хтось вже щось таке провів.
У випадку з ДНР ніяких “раптом” не буває. Люди знаходяться у стані постійного пошуку прекрасного, щоб пересрати його своїм відчуттям того, яким це прекрасне має бути.
Якщо описувати одним словом, то вийшло очоєбно.
Здалося, що я передивляюся екранізацію якогось дуже бракованого “олов’ного солдатика”. Все це, звичайно, тому, що чоловікам на балу переважно не дали права вдягтися на свій смак, а видали спеціалізовані гусарські костюми. І, як мені видається, це не допомогло. Такої сумної казки навіть Андерсену не вдавалося написати. Крім того, там ближче не до “солдатиків”, а до “свинопасів”, тим паче, кого пасти вистачало.
На фоні колекції Залевського казка про Синю Бороду виглядає не такою вже й моторошною.
Колись давно, коли ще звірі говорили, Женя Осін наніс мені надзвичайну травму шедевром “Плачет девушка в автомате, кутаясь в зябкое пальтецо. Вся в слезах и в губной помаде. Перепачканное лицо“.
Минули роки і травма тріумфально повернулася.
Конкурс краси “Міс принцеса України”. М’ясо і продюсер.
Тут я їх розумію, без 100 грамів ніяк.