Про медведчуківських хвойд та їхню розбудову

Кожного разу, коли на медведчуківських каналах починає нестися про “політику грабування, яка триває уже 30 років”, про крах України і про те, що “країна не витримає”, у мене складається враження, що плодуни подібних меседжів (в даному випадку Карасьов) під країною мають на увазі Росію, яку роками розбудовували в Україні, а тепер страшно сцяться, шо їхня халабуда розвалиться. Бо коли вони говорять про Україну, як про недодержаву, про крах і слабкість, то праві, бо failed state тут утворюється один – і це проект русні із розбудови з України свого філіалу. Всі ці російські бляді, які працюють в Україні, розуміють, що дві держави у межах одної їм не побудувати (та й не їхня це ціль, бо хазяїн платить за інше) і завалиться, зрештою, хтось один: або Україна, якщо вакуумна Росія з допомогою бабла і робітників-заробітчан тут домінуватиме й так розбудується і витіснить/приглушить справжніх власників цієї землі, або вакуумна Росія лопне як штучна конструкція, яка не матиме з чого підживлятись, оскільки житиме в потужній державі на звичних правах меншини (чого для підтримки/розбудови тут русскої більшості зовсім недостатньо).

Тому коли на “іхніх” інфопотоках ллється про нашу незалежність, як про слабкість, то вони праві. Бо наша незалежність, як і мова й власний державний апарат – це їхня слабкість і слабкість їхньої надбудови. Русскіє говорять насамперед про слабкість себе і своїх конструкцій. Вони розуміють, що незалежна Україна, яка уже сама стає на ноги – це подальша загроза їхній розбудові. Саме тому вони у вигляді “Опозиційної платформи за життя” й стають в опозицію, опозицію до України і за життя Росії.

Русскіє страшно бояться втратити можливість домінувати в Україні, бо тільки повністю оточуючи нас російськомовним і проросійським простором, можна підтримувати хоча б 20-30% проросійськи налаштованого населення і якщо замикати Україну в російському акваріумі не вийде, рибки, які називають себе російськомовними українцями, через пару років зникнуть, як поняття, бо поняття це штучне та існує допоки йому створюють умови, за яких воно може підживлюватись і розростатись.

Нам створюють ілюзію, що русня панує у нас удома і все у неї вдається. Нас розчиняють у їхніх штучностворених картинах України і всіма силами применшують наші сили, акцентуючи винятково на слабкості. Але чомусь ніхто не говорить про те, шо вибірка гостей на каналах Медведчука звужується, народ відпадає. Уявіть, бабахати тонни грошей у російські канали, журналістів, музикантів, а отримувати взамін незалежну Україну, де Онука, Океан Ельзи, ДахаБраха збирають стадіони, а гурт “Кролики” в той час з тріскотом гастролює лиш рідними для себе “іхніми” телеканалами. І зневага українців у відповідь на зневагу до українців лиш зростає. Тому й канали – це тимчасовий останній прихисток, за який вся блядота тримається і з якого смокче натхнення і просто смокче.

Нам слід пам’ятати, що “Остров невезения” про який співали “Кролики” це аж ніяк не Україна, це проект русні, яка тужиться з усіх сил, а не отримує бажаного, тому імітує свою силу, а в перервах між цим безсило борсається в агонії і ненависті, в бажанні отримати заповітне.

Ми часто сумуємо, що Україна якась не така і ніяк не може виповзти в цілісну державу, навіть попри свою важку і довголітню історію, але ми забуваємо, скільки бабла вливають у антиукраїнський проект і скільки блядей працює тут щодня на розбудову Росії у межах України. І навіть маючи такий ресурс, диктуючи свої правила і маючи повністю російськомовний простір (наприклад, під час СРСР, коли українського простору не було ніде роками) вони не змогли нас приглушити. Мені цікаво, чи не бісяться вони там у себе від того, шо ми не здаємось і головне: росіянці, чи ви ше там не потомилися?

А стрім Тані про медведчуківських хвойд, незалежність та імітацію русні своєї влади в Україні туть (є таймкоди):

Автор: Пелещишин Юля

Коментувати