Якщо талановиті люди обдаровані в будь-якій справі, можна припустити, що нездари є нездарами у всьому. І наші державні мужі це доводять.
Пропоную насолодитися, не побоюся цього слова, солов’їними співами мера Єнакієво. Дітей, правда, жаль.
via dn.vgorode
Побачила тут і сторію про нову прес-секретарку прокурора Сум і скандал через її приватну фотографію. Так от що я вам скажу, хороша прес-секретарка! Ну хто з вас до цього задумувався про існування прокурора Сум, а тепер про нього усі знають! Мо-ло-дець!
via dancor.sumy.ua
Так виходить, що почнемо ми цей ранок з двох історій про пасажирів. Ну для того, щоб ви згадали, в якій країні живете, а то раптом може забули.
Перший пасажир – найголовніший. Для того, щоб він мав змогу поусміхатися і сказати фразу “До речі і вєртольотна площадка побудована…Да…Для всіх…ха-ха-ха-ха”, не жаль виділити з бюджету коштів на 100 вертольотних майданчиків, не кажучи вже про нещасний один.
5 канал відзняв з цього приводу сюжет, можна подивитися на маразм в дії.
– Я хотєть лєтєть Кієв!
– І чьо?!
А тим часом у Луганську дуже весело святкують Масляну. Аж захотілося поїхати туби і приєднатися до цього свята життя.
Один день – і одразу два україноненависні сюжети новин із “близького закордоння”, а точніше – з батьківщини найчесніших медіа в світі, Росії.
Перший – сюжет програми “Вєсті Орєнбуржья” про Тараса Шевченка, який, на думку авторів, необґрунтовано користується популярністю в Оренбурзі, адже ненавидів Росію, а фашисти любили його не менше Гітлера (автоматичне пов’язання нелюбові до Росії з фашизмом уже давно ввійшло в “рашен традішен” і не дивує; вражає тільки винахідливість росіян, які додумались, яким боком приткнути до Гітлера навіть Шевченка – часові рамки існування одного й другого не виявилися перешкодою, див. сюжет нижче на хвилині 04:07).
Більше російської дурналістики
“Тиждень” продовжує досліджувати життя дітей наших слуг народу та і самих слуг народу не оминає. Я вражена. Який геноцид… ой, тобто, генофонд!
Не можу не відмітити дочку комуніста Сергія Топалова: «Когда я теряю уверенность в себе, я просто смотрю вниз. Вижу сиськи и уверенность возвращается». Залишається лише позаздрити. Дивіться і заздріть!
Хочу поділитися лінком на статтю видання “Тиждень” про підростаюче покоління, яке має всі шанси отримати у спадок від своїх предків владні повноваження. Сумно те, що величина владних можливостей ніяк не залежить від інтелектуальних здібностей, тож залишається лише ж сумом спостерігати за новим поколінням мавп з гранатами чи то пак з пістолетами.
14 років, а уже навіть без підпису зрозуміло, що син депутата…
фото (с) tyzhden.ua
Українські державні мужі мислять такими примітивними категоріями, що залишається лише захоплюватися їхньою незакаламутненістю. От нещодавно Борис Колесніков у інтерв’ю сайту rsport.ru видав чергову мудрість. З такими темпами Петербург в нашій країні може з’явитися будь-де, головне зібрати там достатню кількістю людей. От тільки головне не забувати, що “по большому счету”, а ви ж знаєте, як у нас в Україні добре вміють “по большому”:)
Ну що, вітаю вас з триріччям президентства нашого неповторного Ягупопа. Ці папірці, які я побачила у фейсбуку Дмитра Чигрина, чомусь роздають у Верховній Раді. Мені здається, що їх треба було б роздавати електорату. Ви – електорат, тож роздаю.
“Укрпошта” проводить конкурс для усіх бажаючих долучитись до процесу створення УКРАЇНСЬКОЇ МАРКИ – 2014. І я б не дізналася про це, якби не одна робота, яка настільки добре ілюструє сучасне українське міське жлобство, що аж сльози в очах. Ось вона. Знайшла в спільноті “Неинтересный Киев”, автор Daniel Breivik. Браво!
Я не думаю, що цю роботу в “Укрпошті” визнають вартісною, але зрештою можна буде надрукувати це диво і власним коштом і продовжити логічну послідовність. Хоча звичайно у випадках друку останніх мотивація була іншою.
фото (с) tsn.ua