Буча є Буча
Я дуже радію, коли бачу сайти спорідненої з рагу.лями тематики. Одним з таких перлів є проект, назва якого одразу дає зрозуміти його суть – “Буча є Буча“. Це прекрасно! Якщо ви знаєте про інші подібні сайти, кидайте лінки в коментарі, я обов’язково доповню ними цей пост, бо треба ж народу знати, що читати:)
А Єбучу Бучу можна навіть не читати, а просто розглядати картинки про місцевих чиновників. Там і без слів все зрозуміло:)
Дивлюся я на це фото і думаю, що варто запровадити нові стандарти фотографування для офіційної фотохроніки, бо точніше сучасну реальність не передаси.
Кришталевий пелікан
В Росії дуже цікаве бачення премії вчителю року “Кришталевий пелікан”.
Так от. Якщо рагу.лі доростуть до того, щоб вручати премії, то ці премії однозначно будуть десь такої ж форми.
Сергій Пастух і 500 баксів
Останній тиждень я дивлюся на цю фотографію і плачу крокодилячими сльозами. А все тому, що рагу.лі втратили можливість взяти інтерв’ю у гуру українського стилю Сергія Пастуха.
Тиждень тому Данило Грачов повідомив мені радісну звістку про те, що Пастух ощасливить своїм візитом наше провійнційне містечко Київ і ми вирішили зробити з ним інтерв’ю, тож я одразу почала додзвонюватися за телефонами, які висіли у вконтактику. Слухавку взяли не зразу, але взяли і я мала можливість поспілкуватися з людиною з дуже поганою дикцією, яка вперто не хотіла переходити на українську мову, навіть незважаючи на те, що я до нього зверталася українською і те, що вони ж не з Донецька понаїхали. Виявилося, що я говорила з продюсером Пастуха. І зараз я вас доб’ю, продюсер Пастуха ще й паралельно є співаком! Ось де вершини шоубізнесу. У нас навіть продюсери цирульників рвуться на сцену!
Ми домовилися, що Данило зателефонує і зустрінеться з ними у зручний для інтерв’ю час і я щаслива поклала слухавку. І от уявіть собі інтерв’ю ми так і не взяли. Тому що інтерв’ю такої всеосяйної зірки коштує 500 баксів!
Одним словом, скорбота. Хоча я б чесно заплатила Пастуху 500 баксів, аби він більше не “творив”, але здається, що це нереально, адже він тепер ще й співає. Пропоную насолодитися. Мозг рака!
фото © shurubura.com
Повстання з мертвих
Якщо і повставати з мертвих, то тільки з таким фото.
І на майбутнє – що б там не було, пам’ятайте, я вас не полишу і як птах Фенікс (ну або хоча б як Камалія) щоразу повставатиму з попелу. Цьомки-бомки!
Наклеп? Oh really?
Для тих, кого цікавить моя думка про законопроект про кримінальну відповідальність за наклеп з прив’язкою до рагу.лів. Оригінал можна прочитати на revizor‘і, втім я викладу цей текст і тут теж.
Законопроект про кримінальну відповідальність за наклеп, який, якщо вірити його автору, наразі відкликано з порядку денного Верховної Ради, мав на меті приборкати політичну журналістику, яка дошкуляє депутатам та політикам. Між тим, існує великий сегмент ЗМІ, який викликає не менше невдоволення у героїв публікацій та передач – це гумористичні та розважальні видання і програми. Revizor.ua спробував розібратися, чи буде безпечно стібатися над дурістю і несмаком в разі, якщо цей або подібний законопроект буде все-таки прийнято.
Засновник і редактор Ragu.li Тетяна Микитенко вважає, що завідомо неправдиву інформацію поширюють якраз публічні персони, вигадуючи інфоприводи та поширюючи про себе плітки.
“Суть мого проекту зовсім не в поширенні інформації, а тим паче “завідомо неправдивої”. Це просто майданчик для висловлення думок з приводу того, що відбувається в нашій країні з тими, хто зараховує себе до еліти. Здебільшого до своїх коротких заміток, я додаю фото та на відео, тобто самі факти зафіксовані і назвати його неправдою неможливо. Звичайно комусь може не сподобатися, що я критично про них висловлююся, але наскільки я пам’ятаю в нашій країні поки що кожен має право вільно виражати свої думки“, – сказала вона.
“Мені хотілося б, щоб у нас з’явився інший законопроект, той що передбачає відповідальність наших публічних, елітних, vip-осіб за засирання інформаційного простору нікому не потрібними фактами про себе, накшталт того, що вони сфотографували собі ауру чи вдягли рожеві труси. Ну а про подання завідомо недостовірної інформації про себе в розкрутку я навіть говорити не хочу. Якби за кожен з таких інформаційних приводів вони заплатили штраф, то наша країна однозначно була б дуже процвітаючою.“, – зазначила Тетяна Микитенко.
“Пішохідна” зона в Алушті
Коли я відпочивала в Алушті, то найбільше враження на мене справила “пішохідна зона”. Це таке місце, де висить відповідний знак, але пішоходам треба ну дуже постаратися, щоб не потрапити під машину.
Щоб зберегти своє враження надовго, а заразом і подякувати місцевій владі, яка слідкує за тим, щоб пішохідна зона залишалася пішохідною, я зробила відео. Маю надію, що воно вас трошки звеселить, хоч насправді там зовсім невесело. І не забувайте, що рагулями дуже легко стати у найдрібніших речах. Давайте будемо взаємно ввічливими.
(Заздалегідь прошу вибачення у чоловіків з відео, вони просто вдало вписалися).
А ще ви можете почитати про мої інші кримські враження.
via texty.org.ua
Пиздаускас року
День ностальгії з нагоди 3-річчя рагу.лів.
Ну і на завершенення давайте згадаємо пиздаускас року і зрозуміємо, що нічого не змінюється і це сумно.
***
“Видавати себе за шляхетного тепер ніхто не соромиться, і такий звичай дозволяє носити крадену назву. Але я, щиро кажучи, дивлюся на такі речі трохи інакше. Я вважаю, що всякий обман принижує порядну людину“. Це Мольєр і до сучасного українського бомонду вищенаведені рядки можна застосувати хіба що вибірково – “видавати себе за шляхетного тепер ніхто не соромиться“.
Уже 15-й рік поспіль всі ті, кого природа обділила елементарною порядністю і нагородила неприродним марнославством та рівноцінним йому баблом, мають змогу купувати собі звання “Людини року”, щоб додати його до постійно поповнюваного переліку регалій. Чи ригалій (?), тут же навіть не у правописі справа. Я не хочу сказати, що прямо кожен отримує цю нагороду виключно завдяки грошовим внескам в 100 тисяч чи близько того, втім глибоко співчуваю тим виключенням, яких вписують в історію, ставлячи на один щабель з абсолютними пиздаускасами…
Ті, хто цікавляться буквами, можуть продовжити читати тут, а для прихильників картинок я викладу весь квітник в ілюстраціях просто на рагу.лях.
Такий стиліст
День ностальгії з нагоди 3-річчя рагу.лів.
В передостанньому пості я хочу згадати ще одного красеня, який має всі шанси затьмарити Санатана, якщо переїде до Києва.
***
Хтось у попередніх постах розмістив посилання на фотогалерею Сергія Пастуха, якого ми іноді згадували, я зайшла і ледь не зомліла… Оце краса!
Отож, знайомтесь – неперевершений львівський стиліст, позашлюбний син Сергія Звєрєва і Дмитра Коляденка:
“Таланти” мають Україну
День ностальгії з нагоди 3-річчя рагу.лів.
Ви помітили, що я не згадувала у своїх спогадах політику? Ну а що, це надто сумно, бо “таланти” мають країну.
***
В принципі те, що наша бидлоеліта давно нас має ні для кого не таємниця, втім сумно визнавати той факт, що окрім того, що вона нас має, вона ще й декларує це великими буквами – як це сталося під час концерту присвяченому ювілею Яна Табачника, який щиро вірить, що звання депутата – це нагорода, а не обов’язок (що, в принципі, й видно з його “активної” депутатської діяльності).
Тож пропоную вашій увазі кількох талантів, які активно і глибоко нас мають.
Відомий поет-пісняр Толя Толстоухов. Блядь! Ви подивіться на ці натхненні обличчя глядачів.
Нюся Шуфрич, який ніби й співає, а по суті промовляє текст пісні по складах (та же й з “грузинським” акцентом?!). Причому текст вивчити не зміг, читає з листочка.
А у Вахтанга Кікабідзе там натурально почалося нервове посмикування. І у мене тут теж.
Ну і блатняк у виконанні заступника генпрокурора України. Раніше це були взаємовиключні речі, а зараз тільки взаємодоповнюючі. Звикайте.
відео censor.net.ua
