Так, ніби Луцька було недостатньо, еліта Ужгорода наносить контрольний удар.
Цього разу мова йде вже не про раут, а про цілий бал. Ну такий собі бал на кілька десятків людей. Розмах зовсім не вражає. Причому не вражає настільки, що з 15 фоточок фотозвіту (в середньому по сайтах їх десь стільки) 1 обов’язково про їжу, бо людей не вистачає, щоб заповнити ними простір (я їжу не викладатиму, не хвилюйтесь).
Життя еліту нашу нічому не вчить. Якщо ви організовуєте бал, то вірогідність потрапляння на шпальти рагу.лів майже 100-відсоткова і все одно чомусь вони настирно усі свої здибанки незалежно від масштабів називають балами. Можливо, тому що вважають, що лише на умовних балах є доречними плаття-штори.
Дуже хочеться перефразувати фразу “червоне – то любов, а чорне – то журба”, на “ой всьо, просто журба журба журба”.
Якщо ви прагнете потрапити на сторінки рагу.лів і не знаєте як, ось вам наспростіший посібник: більше яскравих кольорів і обов’язково розбавлені додатковим блиском, дешеві переливчасті тканини вбрання і така ж біжутерія, макіяж, за яким важко роздивитися риси обличчя, бажано, щоб фігура була з помітними вихилами, які треба активно підкреслити чим тіснішим вбранням, тим краще, хитромудрі аксесуари, з якими вступаєш у конкуренцію за увагу. Ну десь так.
Якщо ви думаєте, що світське життя є лише у Києві, то ви помиляєтесь і зараз я вас в цьому переконаю.
Отже, у Луцьку пройшов світський благодійний захід. Раут, так би мовити, хоча я б радше назвала це “повний раут”, бо гості туди принесли все найкраще: хутра, блискітки, другі підборіддя і навіть волохаті цицьки. Ще вони принесли трошки грошей, але ж на благодійному заході гроші не головне, тому ця виставка клоунів змогла зібрати лише 6600 гривень і 500 долларів. Цікаво, а яка була собівартість самої події? А скільки ця простигосподи “еліта” витратила на те, щоб вдягтися і зробити собі хитромудрі образи? Охуєнна благодійність, скажу я вам, не кажучи вже про моральну травму, яку вони нанесли мені, а яку я у свою чергу зараз нанесу вам.
Леодор Кравчук.
Просто запам’ятайте це ім’я, тому що більш стильної людини в нашій країні на цей момент немає – одна витачка на грудях чого вартує (і до неї ми ще повернемося). Одразу видно, що людині немає чого приховувати.
Та що там в країні! Мені здається, що він прилетів до нас з іншої галактики, бо такої тонкоти у стилі у цій галактиці ще ніхто не досяг.
Для багатьох сама дорога на раут стала тим ще квестом.
А ви спробуйте дійти по бруківці на таких каблах та й ще щоб не зопріти у багатому хутрі і не заплутатися у сукні-шторі.
Все-таки, що не кажіть, але елітою бути непросто.
Все, що ви хотіли дізнатися про власника блогу ragu.li і боялися запитати.
Я оце 7 років пишу літопис рагу.лів і, як виявилося, до сих пір не була в курсі, що екс-продюсер Сергія Пастуха Zolton є власником цього проекту.
Так тепер мене і уявляйте: з волохатими грудьми, мертвим поглядом дебілоїда і у одязі на 3 розміри меншому ніж треба.
“Хочу сообщить о том, что наша соседка тетя Марина назвала Захарченко словом “пидор” чем нанесла Республике ущерб”.
Скажіть мені, що це неправда, що цьому не можуть вчити в школі, що це якийсь стьоб.
Відволічемося від гламуру.
Боротьба за паркомісця в центрі Києва виглядає так.
Таке враження, що тим хто це придумав спочатку така посудина на голову впала, а потім за нею впала і ця пречудова ідея.
Друзі, зараз піст, час очищення і всім нам потрібне керівництво до дії, тому дууууууже рекомендую надзвичайно корисну і, навіть не побоюся цього слова, очищуючу статтю “Постимся вместе с джетсеттерами” (лінк буде у коментах).
Заголовок вражає не те слово, але контент далі теж надзвичайно смішний. Мій фаворит Яна, яка довго довго перераховує усю їжу, яку збирається впхати в себе з приводу посту (в тому числі МЕНТАЛЬНОЕ молоко), а потім така “В общем, я очень люблю время поста. Потому что очищаешься душой и телом!!!”
Яка незакаламутненість%)
PS. А ще одна з персонажів статті колись сказала мені в телефонній розмові “Я дуже віруюча людина, молюся, ходжу до церкви, а вас Бог покарає” і я так собі гадаю, що всі дуже віруючі якраз сидять і чекають, коли кого покарає Бог. Це так надзвичайно по-віруючому.
*обличчя ведмедя випромінює радість порівняно з тим, який вираз у мене зараз*
Тут хочеться відмітити, що уїбани завжди дуже завзято працюють над тим, щоб світ навколо них наповнився всіма відтінками гімна, яке так активно клекоче у них всередині, що аж неконтрольовано виливається на оточуючих.
Досліджуючи наш уроборос останніх тижнів, наштовнулася на ахаха-дуже-смішний жарт – “Путін прістаєт к Украінє потому шта ана єму нравіца“.
Картина маслом – рагуль жартує для рагулів і їм, що головне, смішно. Вочевидь, в їхній картині світу Путін пристає до якоїсь іншої України, не тої, в якій вони сидять на концерті місцевого Петросяна. Може, вони взагалі в палаці “Україна” сидять і це точно якась інша Україна (доведено багаторічними наїздами “кобзонів” та іншою нечистю).
Ох ти ж йоб…
Мені теж хочеться доєднатися на команди креативщиків. Я вже кілька кліше навіть придумала.
От наприклад: Новоросія – це убоїще на убоїщі.
Ви, звичайно, чекаєте від мене про фешн-вік (не бачила ще жодної фото), але для мене на сьогодні основне диковисько в словах Боріса-нашего-Ложкіна, який написав, що “Миллионы украинских граждан исторически тяготеют к русской культуре, да что там тяготеют – просто являются носителями русской культурной традиции. Наша задача – сделать так, чтобы они не чувствовали себя чужими внутри украинского политического проекта“.
УКРАІНСКІЙ ПОЛІТІЧЄСКІЙ ПРОЕКТ!
В будь-якій нормальній країні такі слова були б останніми у кар’єрі державного мужа, але не у нас. У нас же з цього приводу збирається ціла тусовочка людей, які терпіти одне одного не в змозі, що не заважає протокольно цілуватися в ясна і робити вигляд, що, в принципі, так і треба.
А поки вони це роблять, нам залишається зачудовано бавитися зі сферичним фаллосом у вакуумі, бо інакше визначення Ложкіна я назвати не можу. Сум.