Еліта Ужгорода наносить удар у відповідь

Так, ніби Луцька було недостатньо, еліта Ужгорода наносить контрольний удар.

Цього разу мова йде вже не про раут, а про цілий бал. Ну такий собі бал на кілька десятків людей. Розмах зовсім не вражає. Причому не вражає настільки, що з 15 фоточок фотозвіту (в середньому по сайтах їх десь стільки) 1 обов’язково про їжу, бо людей не вистачає, щоб заповнити ними простір (я їжу не викладатиму, не хвилюйтесь).

Життя еліту нашу нічому не вчить. Якщо ви організовуєте бал, то вірогідність потрапляння на шпальти рагу.лів майже 100-відсоткова і все одно чомусь вони настирно усі свої здибанки незалежно від масштабів називають балами. Можливо, тому що вважають, що лише на умовних балах є доречними плаття-штори.

Дуже хочеться перефразувати фразу “червоне – то любов, а чорне – то журба”, на “ой всьо, просто журба журба журба”.

Якщо ви прагнете потрапити на сторінки рагу.лів і не знаєте як, ось вам наспростіший посібник: більше яскравих кольорів і обов’язково розбавлені додатковим блиском, дешеві переливчасті тканини вбрання і така ж біжутерія, макіяж, за яким важко роздивитися риси обличчя, бажано, щоб фігура була з помітними вихилами, які треба активно підкреслити чим тіснішим вбранням, тим краще, хитромудрі аксесуари, з якими вступаєш у конкуренцію за увагу. Ну десь так.

Коли в дитинстві не закрила гештальт з приводу пишних карнавальних суконь, а життя вже настільки травмувало, що плаття-торт в твою реальність вписується тільки якщо воно чорного кольору.

Африкан Свиридович. Ну от смотрітє, от ви говоріте, шо Валька некрасіва, а лєбєдь красівий?
Саломон Самсонович. Красівий.
Африкан Свиридович. А от давайте, шоб у вас була така шия, як у лєбєдя, отакі лапи красні і пір’я кругом, тоже красіво, а? Шо мовчите, скуштували хуя? Так і остальноє: лєбєдь красівий, як лєбєдь, а обізяна, как обізяна. Хулі не ясно?

От я теж, коли дивлюся на дівчат, думаю про них як про тих, хто чомусь начепив собі лебедину шию, не знаючи як її добирати і з чим носити.

Ой! Комусь треба пояснити, щоб обтягуючий білий одяг – не накращий варіант виділитися. Ну точніше виділитися можна, але як.

Залу під бал прикрасили ну… так собі. Краще б взагалі не прикрашали.

Зате розбавили патріотизмом.

Бал. Загальний план. Без сліз не глянеш.

А потім був аукціон. І у багатьох одразу затиснуло сфінктр.

Але тут я похвалю. На відміну від луцьких креативщиків, ужгородські продавали на аукціоні не кепки з записом Dyadya чи сукні, які нагадують надгробок Кузьми, а саморобки вихованців Вільшанського дитячого будинку-інтернату, куди і перерахують усі гроші. На жаль, у мене передчуття, що зібрані кошти не перекриють витрати на цей бал, але я все одно дуже рада за дітей.

Ну і зафіналю.

Подивіться, яке прекрасне життя без наркотиків!