Богиня шопінгу – Кароліна Руффо
Кароліна Руффо дивовижно плодовита зірка. І хоча я ще ні разу не змусила себе послухати як же вона співає (окрім, звичайно тих трагічних епізодів, які хоч не хоч, але чуєш під час перегляду передач з її участю), втім подивилася вже три передачі, з допомогою яких вона намагається підвищити свою впізнаваність у спонсорів, яку потім капіталізує і накачає собі силікону ще кудись.
Цього разу Кароліна, головною принадою якої є тупий сміх (інакше чому тоді вона постійно гиготить), взяла участь у “Богині шопінгу“, передачі, яка вже стала моєю улюбленою, зокрема, завдяки тому, що як мінімум одна з учасниць кожного змагання – ідеальний паціент рагу.лів (а часом і набагато більше ніж одна).
Отже пропоную подивитися відео з коротким викладенням від Кароліни про те, як вона ходить на шопінг і про її кар’єрні сподівання, і ще про те, що у неї все своє, все своє.
Сатана і його друзі
Це просто свято якесь!
Цілий великий сюжет про Сатану і його друзі у “Дурнєва+1“! Всі, кого я люблю! Дивіться і насолоджуйтесь!
Гламуризація дискурсу
Рекомендую прочитати колонку Юрія Макарова на УТ:
Цуцика я надовго запам’ятаю. У Києві відкриття якоїсь художньої виставки, щось дуже пафосне, майже червона доріжка, під’їздить одна чиновниця від культури, щойно призначена, виходить із машини… з песиком на руках – пригадуєте, є такі породи кишенькові. Цю тітку знаю кілька років, вона геть не ідіотка, людина з біографією, щось читала, і раптом собака! Я тоді довго думав, що це: маразм, запаморочення від нових можливостей, мімікрія?
Так чи так, а пані, як тепер кажуть, вловила тренд. Ось почитайте: «Сьогодні весь вищий світ сучасного суспільства, бізнес-еліта та відомі творчі діячі віддають перевагу зустрічам на art-party, що й вивело ці вечірки в гостромодний тренд. Вони мають свої особливості та незмінні атрибути й, на мій погляд, відрізняються від усіляких fashion-party, які ще зовсім недавно були безперечними лідерами модного відпочинку». Це з блогу іншої «пані з собачкою», щойно призначеної на посаду поки що в. о. директора Національного художнього музею України. Тут немає до чого причепитися. Усі слова правильні й правильно розставлені. Тому від цього ще більше віє екзистенційною порожнечею…
Євген Сверстюк нещодавно поділився статтею, яка має назву «Загрози пошлості і пересічності», я ще не бачив її опублікованою, але навіть заголовка для початку розмови достатньо. Слово «пошлість» – запозичення з російської, в українському словнику його немає. А дарма. Пошлість – зворотний бік хамства, імітація цінностей у системі координат, де справжнім цінностям, як і справжнім думкам, немає місця. Ось вони видерлися на вершину, розподілили між собою контрольні посади, розхапали контрольні пакети, оселилися в Кончі, можуть собі дозволити все. Хоча в культурці зяють лакуни, а остання прочитана книжка – Паоло Коельйо, не всі вони ідіоти. І тепер прагнуть якось заповнити життя нібито необхідними зовнішніми атрибутами в міру свого скромного розуміння. Шопінг-тури до Мілана набридли, хочеться чогось високого. Ось їх і потягнуло на мистецтво.
Франківський подіум: рептилії і пастухи
Нарешті виділила час на розглядання фото з “Франківського подіуму”, а там є на що подивитися. В якості анонсу хочу показати вам фото з показу “Рептилії” – бренду, який робить вульгарне взуття для багатьох “зірок” масштабу Сергія Пастуха. І хоча розказати про них можна не тільки з допомогою цього епітету, коли бачиш моделі цього бренду і те, як їх презентують, першим приходить в голову саме він. М’яко кажучи.
Фешн-мавпа
Ліля Кіш продовжує завойовувати телепростір і вже дісталася “Богині шопінгу”. Такого засилля рожевого, фейкового і ненатурального (включно з поведінкою мавпи), яке оточує Кіш, треба ще пошукати, тож спеціально для вас я нарізала вам цю передачу.
Трошки про стиль.
Більше рожевого і ненатурального
Уроки етики від Наталки Розинської
Ну і раз ми вже поговорили про етику, то я вважаю за необхідне показати вам і інше обличчя пані Наталки. А то всі вирішили, що вона невихована і не знається на етиці. Чудово знаєтся, але тільки якщо це стосується не її.
Повна лекція про неетичність матюків:
відео © Перший національний
Голос України
Disclaimer – Якщо вам здається, що раніше цей текст був про інше видання, ви праві, але то була помилка і тепер я її виправила. Це було затьмарення. Очевидно, що вихідні мене розслабили)
Державні мужі давно вже переоцінюють своє значення в нашій державі. Та ж біда перекинулася на державні видання. “Голос України” вирішив брати гроші за доступ до своїх матеріалів. Я вже уявляю ті мільйони доларів, які це незаангажоване видання буде отримувати завдяки такій вигідній оборудці.
Детальніше написав Віктор Загреба: “На мою спробу прочитати статтю про аварійність на вітчизняних дорогах, датовану 2010 роком, веб-сайт “Голосу України” безапеляційно заявив: “Ви не маєте доступу до матеріалів, позначених червоною крапкою. Для отримання доступу вам потрібно зареєструватися та передплатити користування сайтом”.
Звісно, я не буду ані реєструватися, ані тим більше платити за користуванням сайтом “Голосу України”. І не тільки тому, що я навряд чи знайду щось цінне в статті від 2010 року, і ймовірність мого повернення на цей сайт близька до нуля. А в першу чергу тому, що “Голос України” – це офіційна газета Верховної Ради України! Тобто я, як громадянин, вже і так фінансую цю газету через сплату подактів, і відтак маю мовне моральне і юридичне право читати плоди інтелектуальної праці людей, які за цю працю отримують зарплату з моїх грошей!
Я погоджуюсь платити за паперову газету, оскільки її виробництво вимагає ресурсів (папір, друк, доставка). Але я не збираюсь і не повинен платити за перегляд сторінок на сайті – послугу, яка редакції газети не коштує нічого! (Припускаю, що жоден читач не буде споживати контент сайту “Голосу України” десятками тисяч сторінок на день, що може вплинути на вартість хостингу – а навіть якщо і вплине, то хостинг теж фінансується З НАШИХ ПОДАТКІВ)
Я вважаю, що вимагати з читачів гроші за перегляд статтей на сайті державної газети “Голос України” – неетично, аморально і протизаконно!“
***
Ну і щоб два рази не вставати.
Наш Перший Національний теж ніхуйово відсмалює. Цей ж треба у рекламу програми покращення життя вже сьогодні поставити стільки тексту, що мабуть у самій програмі його буде менше.
фото © Bohdan Kutiepov
Розцяцьковування дітей прирівнюється до культури
Не люблю писати тут про дітей, тому буду писати про дорослих.
Ви помітили, якими популярними стали останнім часом фотосесії і модні покази з участю дітей публічних людей? Таку популярність відомі мами і тата найчастіше виправдовують тим, що, мовляв, так вони дають своїм дітям можливість культурно розвиватися. Розцяцьковування дітей прирівнюється до культури. Причому це все можна зрозуміти, тому що на те, щоб по-справжньому займатися розвитком дітей, треба багато часу, який і не прирівняєш до часу витраченого на фотосесію чи модний показ. Але що зрозуміти важко, так це бажання позбавити своїх маленьких дітей власне їхньої дитячості і показати світу у непритаманних дитинству агресивних образах.
Настя з варениками
На ТЕТі почали показ нового шоу “Богиня шопінгу” і воно, як мені здається, дасть цьому бложику дуже багато інфоприводів. Але сьогодні не про це. Сьогодні про те, що я нарешті дізналася більше про світську німфу з видатними губами, яку достатньо часто бачила на тусівках, але ніяк не могла ідентифікувати. 
Як виявилося – це бізнес-леді. Ну, в принципі, це одразу було зрозуміло. І знову ж таки підтвердилося, що ця дама досить прискіплива до чужої зовнішності, зовсім забуваючи про те, що з обличчям у неї. Ось на цьому відео, вона говорить про дівчину з дредами, причому в її інтерпретації дреди чомусь на обличчі.
І я так захопилася її мімкою, що навіть подивилася всю передачу про Настю і навіть повирізала деякі моменти для вас. Тому що ж красииииво.
