Гламуризація дискурсу
Рекомендую прочитати колонку Юрія Макарова на УТ:
Цуцика я надовго запам’ятаю. У Києві відкриття якоїсь художньої виставки, щось дуже пафосне, майже червона доріжка, під’їздить одна чиновниця від культури, щойно призначена, виходить із машини… з песиком на руках – пригадуєте, є такі породи кишенькові. Цю тітку знаю кілька років, вона геть не ідіотка, людина з біографією, щось читала, і раптом собака! Я тоді довго думав, що це: маразм, запаморочення від нових можливостей, мімікрія?
Так чи так, а пані, як тепер кажуть, вловила тренд. Ось почитайте: «Сьогодні весь вищий світ сучасного суспільства, бізнес-еліта та відомі творчі діячі віддають перевагу зустрічам на art-party, що й вивело ці вечірки в гостромодний тренд. Вони мають свої особливості та незмінні атрибути й, на мій погляд, відрізняються від усіляких fashion-party, які ще зовсім недавно були безперечними лідерами модного відпочинку». Це з блогу іншої «пані з собачкою», щойно призначеної на посаду поки що в. о. директора Національного художнього музею України. Тут немає до чого причепитися. Усі слова правильні й правильно розставлені. Тому від цього ще більше віє екзистенційною порожнечею…
Євген Сверстюк нещодавно поділився статтею, яка має назву «Загрози пошлості і пересічності», я ще не бачив її опублікованою, але навіть заголовка для початку розмови достатньо. Слово «пошлість» – запозичення з російської, в українському словнику його немає. А дарма. Пошлість – зворотний бік хамства, імітація цінностей у системі координат, де справжнім цінностям, як і справжнім думкам, немає місця. Ось вони видерлися на вершину, розподілили між собою контрольні посади, розхапали контрольні пакети, оселилися в Кончі, можуть собі дозволити все. Хоча в культурці зяють лакуни, а остання прочитана книжка – Паоло Коельйо, не всі вони ідіоти. І тепер прагнуть якось заповнити життя нібито необхідними зовнішніми атрибутами в міру свого скромного розуміння. Шопінг-тури до Мілана набридли, хочеться чогось високого. Ось їх і потягнуло на мистецтво.
3 коментарі до “Гламуризація дискурсу”
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
Над тими панями можна було б посміятися, але чогось хочеться плакати.
народна прикмета:
Зустріч з попом, ченцем і жінкою з порожніми
відрамируками не обіцяє успіху.все вірно сказав.