Як завжди я роблю це з епічними подіями, про день народження Онищенка я напишу у кілька постів. Це ж треба як чувак собі підлаштував усе зручно, цілий конкурс собі щоразу дарує. Інша справа, що виглядає це все дійство, м’яко кажучи, смішно, особливо та його частина, яку я називаю “червоною доріжкою”. Зокрема, завдяки будівлі, на фоні якої все це відбувається. З одного боку, вона вже менш обшарпана, ніж хоча б рік тому, з іншого боку дуже ілюструє те, що Україна є країною контрастів. Причому ті, в кого є бабло, замість того, щоб справді навести лад в країні і створити щось вартісне, удосконалюють країну як можуть – покриваючи сусальним золотом (точніше його імітацією) ту сумну реальність, в якій ми живемо.
А тепер про червону доріжку. Зірок було малувато, що може означати лише те, що Онищенко втрачає позиції навіть серед тих, хто не проти поблазнювати перед камерами, лише б його не забули. Тож гості були ще дивнішими, ніж звичайно.
Держспоживінспекція України піклується про нас і тому обирає найкраще і рекомендує це на своїй сторінці у фейсбуку. Правда щось не густо з рекомендаціями.
Юлія Войс вже не перший рік намагається підкорити олімп запліснявілого українського шоубізу, але виходить у неї так погано, що найчастіше про неї згадують хіба що тут. От, наприклад, як зараз.
Юлія випустила новий кліп перенасичений дуже свіжими ідеями потанцювати в трусах, соромливо прикриваючи пісю руками, і зіграти на лінгвістично-статевих асоціаціях зі словами “не дам”. Негарно, вульгарно і вторинно.
З іншого боку, у кар’єрі Юлі завжди дуже чітко прослідковувався закос під Ірину Білик. Так от, що я скажу, Ірина Білик тему “дам не дам” розкрила понад 15 років тому, як і тему танців у відвертому вбранні. І так як це зробила вона тоді, не зробить ніяка Юля Войс зараз, так що краще і не намагатися. А вам пропоную згадати ті часи, коли Ірина Білик відсмалювала у хорошому сенсі цього слова.
Видання “Paparazzi” останнім часом активно взялося за сайт, тож зайшовши на нього я отримала ще кілька приємних вражень від останніх світських подій. Виявляється, про деяких найгарніших дам тижня моди я так і не згадала на сторінках цього блогу. Виправляюся.
Хо-хо-хо-хо-хо!
Я часто зберігаю якісь фоточки на потім (і їх вже накопичилося багатенько), але потім не дуже пам’ятаю, з якої вони події і чому присвячені. От так і зараз. Знайшла папку тижневої давності, а вже не можу згадати, що означає назва “Ello”. Якась чергова презентація чогось, чого навіть не втримаєш голові, мабуть, зате з купою нічогеньких дівчат, які виглядають так, що аристократизм не помітити просто неможливо.
Гурт “Декольте” здається скоро перекваліфікується в гурт “Кальсони”, бо ніяк інакше я їхні труселя пояснити не можу.
Подивилася відео з коментарем Камалії про фото її інтер’єру в OK!Magazine (дивитися необов’язково).
Спочатку хотілося написати про те, що вона так і не навчилася ставити наголос в слові “украинский”. А ще про те, що “Вона це серйозно про те, що їй заплатив журнал? Вона взагалі читала текст, який там про неї написали?”. Ну але потім я подивилася відео де вона “співає” вживу і зрозуміла, що вона і так давно живе в якійсь паралельній реальності, так що дивуватися немає чому (а це відео обов’язково перегляньте, особливо з 1.15).
відео © tochka.net, zdorovaukraina
Читаючи рсс, я щодня з жахом усвідомлюю, що світ вже не буде таким як раніше. Ось вам новина з розділу чи-то “світське життя”, чи-то “новини культури”. Їбанутись.
* Ілюстрація зліплена мною з декількох пошукових запитів, але загальну картину не спотворює.
Ви ще не забули, що я ще не всі фотографії з “Людини року” показала. Ха-ха! Зараз покажу.
Окрім натовпу людей, які здається йшли на сільську дискотеку, а потрапили на “Людину року” та smelly cat, важливим елементом події стало те, що відбувалося на сцені. Тут ви трошки можете почитати про те, що ж там відбувалося, а я перейду до фотознімків, бо таку красу словами не передаси.
Обожнюю включити телевізор і одразу побачити там якусь хуєту, яку з серйозним і пафосним виглядом наші телевізийники впарюють бідному всеядному телеглядачеві. Цього разу таким тро-ло-ло стала передача “Принц бажає познайомитися”. Справа в тому, що про одного з “принців” я вже чула роки півтора тому і не можу не поділитися чудовою історією з вами, але перш ніж почну додам кілька фактів.
Принц Лоренцо Величний (бгг) вже років 5 як полюбив наїжджати в Україну і весь цей час він “шукає наречену”. Вибір нашої країни я можу пояснити просто – ми настільки радіємо всьому іноземному, що на якість звертати уваги ніхто не буде. Плюс де ще можна надурняк отримати піар, бо з того, що я бачу на сайті “принца” про нього написали аж два журнали. Обидва українські – один “Панорама”, який розповсюджують в літаках, другий “Cosmo Lady”:)
А тепер подивіться його коротку відеовізитівку і я перейду до розповіді.
Ну ви в курсі, що “Людина року” = ярмарок марнославства. Причому навіть якщо тобі не дають ніякої медальки (а там більшості гостей ніяких медальок дійсно не дають) завжди можна показати себе у всій красі на червоній доріжці. На цю красу і подивимося.
Розступися море, гламур лізе.