Ну і чому ви дивуєтеся?
СТБ може давно вже замінити букви С Т Б у своїй назві на інші три букви і це дуже точно відображатиме картину всеохоплюючого маразму, який демонструє цей “к анал”.
Хто не в курсі, то вони тут показали “Битву екстрасенсів” з російським військовим, який воював на Донбасі. Не думаю, що показали, бо прогледіли, показали, бо пробивати дно – їхнє покликання.
Ну і нагадаю про рівень контенту цього каналу.
Я тут дізналася, що Надія Мейхер відкрила свій бутік в Сочі (насправді просто постачає своє шмаття якомусь нещасному з альтернативним почуттям прекрасного). І знаєте, що? Можу сказати, що тільки тішуся з цього приводу, бо дизайнер з Надії ще гірший ніж співачка, тож дуже добре, що своє недолуге шмаття Мейхер додумалася вивозити в Росію. Вони там якраз заслужили.
Я раніше вже писала про її одяг, так що якщо ви хочете оцінити, який Надія дизайнер, то ось тут можна подивитися, але можете повірити мені на слово, хуйовий.
Побачила, що у Львові відкривається “Перша українська хвойдарня” ну і там перепис мудаків, які тішаться, що жінкам не надто сподобалася ця назва, що це клятий фемінізм підняв голову і так далі.
Так от.
У хвойд статі немає, тож я дивуюся, чому ці мужички не приміряли образ на себе. Тим більше, якшо вже говорити про блядство, у деяких чоловіків це часто виходить краще навіть ніж у жінок, подивіться хоча б на наш парламент.
Картинок і лінків не буде.
Вдягла скафандр і сідаю роздивлятися фотозвіти з тижня моди.
А поки ви морально готуєтеся до високої моди, можете ознайомитися елементом моди низької, з фейсбук-барахолки. Тепер ви бачили все.
Афіша Великого імператорського цирку шапіто “Арт-флай”, наприклад.
Чим довша і пафосніша назва, тим більше дно за нею ховається. Тут дно на всіх рівнях – і у ставленні до тварин, і у самопрезентації.
Пост на підтримку вітчизняного виробника (ні, мені не платили).
Тернопільский м’ясокомбінат відновив роботу.
Якщо вони ковбасу роблять так же талановито, як і рекламу, то їхньою продукцією можна з легкістю заміняти ЛСД.
Таке явище як журнал “Завидные невесты” з’явилося у нашому досить викривленому просторі (викривленому з огляду на власне існування таких проектів) трохи більше року тому і я одразу зрозуміла, що це мої паціенти.
На перший погляд здається, що це видання про розлади психіки і хвороби хребта – дівчата у ньому позують часом в надзвичайно складних позах (наприклад – http://ragu.li/?p=21027), складається враження, ніби їх заклинило, так само як заклинило і їхні обличчя, що здатні складатися тільки у обмежену кількість “сексуальних” виразів, настільки осмислених, наскільки вони є природніми (тобто зовсім ні). Насправді ж це журнал про дам, які ступили на наступний щабель самореклами.
Найцікавіше, що у “ЗН” є своя аудиторія, тому що днями відбулася презентація аж третього вже випуску і якщо на перші два нашкребли хоч якихось подекуди більш-менш впізнаваних “завідних нєвєст”, то з третім не склалося від слова зовсім. Якийсь кооператив “Силікон і копита”.
Хоча “кому и кобыла невеста”. Зараз я вам їх покажу.
Гадаю, ви легко визначите, хто тут найзавидніша наречена.
Хочеш бути завидною, не так розкарячишся.
Тут нещодавно у цивілізованому світі шалики дизайну доньки Дональда Трампа, визнали небезпечними для здоров’я і заборонили (справа була у легкозаймистості матеріалів).
У нашому ж світі в цей же час з’являється бутік одягу Надії Мейхер і його ніхто не забороняє, незважаючи на те, що він теж, як я бачу, несе небезпеку для здоров’я. В першу чергу для психічного.
Ні, ну це прекрасно, що у тепер у Надії є спосіб помститися новому складу Віа Гри, вбравши їх у спотворююче пропорції тіла вбрання, але треба ж ще подумати про рентабельність бізнесу. А бізнес виглядає не таким вже й перспективним з огляду на те, що цей одяг більше скидається на експерименти старшокласниць на уроках праці, аніж власне на одяг.
Тканину для колекції обирали, вочевидь, наосліп, а частину суконь так взагалі довелося шити з латок.
Шили, здається, за викрійками з журналу “Колгоспниця”.
Ви можете подумати, це фоточка зустрічі анонімних жертв пластичної хірургії, але насправді все не так. Це brunch з Вольновою в одній косметологічній клініці.
Організатори бранчу ті ще циніки скажу я вам:)
Кілька слів про карго-культ і кафе “Каратєль”.
Якщо сказати, що ідея відкриття закладу виникла у волонтера, офіціантів вдягти в камуфляж, їжу приправити якимись хитромудрими мемо-назвами, а на вивіску повісити “Каратєль”, то заклад, який ще кілька місяців тому відкрили ті ж самі жлоби і кугути, автоматично стає патріотичнм.
Ха-ха! Звичайно, що ні.
Ось вам нарізка відео, яка дещо ширше розкриє картинку, додивіться до кінця, да.
Ну і коментувати, що це за охуєнний такий юрист, який в принципі не вміє складати слова в речення я просто не буду…