“Тепле – холодне, сухе – мокре, інь – янь, жлоб – гламур…”
Друзі, сьогодні пропоную вам подивитися лекцію Антіна Мухарського про жлобів, рагулів, одним словом про той мікрокосмос, частину якого я теж пробую тут вивчати. Для привернення уваги ось вам робота Івана Семесюка і цитати Леся Подерв’янського:
Не з відео: “Я зрозумів, чому жлоби полюбляють гламур. Це настільки очевидно. Це фізичний закон, як Ломоносова-Лавуазьє. Жлоб, по суті, – корявий, а гламур – гладенький. Коряве тягнеться до гладенького по природі своїй, як інь до янь, холодне до теплого, мокре до сухого. Це закон. Тут нічого не поробиш. Чим корявіша країна, тим більше в ній гламуру, бо гламур – гладенький, лакований. У Парижі жоден мудак не купуватиме собі сумочку Louis Vuitton за 2 тисячі євро, бо Франція – гладенька країна, тому вона експортує гламур у коряві країни. Адже гладеньке на гладенькому з’їжджає, гладеньке чіпляється лише за коряве”.
З відео: “Гламур – це глянець, лакіровка, брехня, життя, якого насправді немає. Гламура, по суті, тому і не існує, це те, чого немає, фальш. По суті, гламур і є ідеал жлоба. І це природньо, за своєю природою корявий жлоб тягнеться до всього прилизаного, протилежності притягують одне одного: тепле – холодне, сухе – мокре, інь – янь, жлоб – гламур”.
Дивіться, рекомендую.
фото (c) semesyuk, відео via CanActions
25 коментарів до ““Тепле – холодне, сухе – мокре, інь – янь, жлоб – гламур…””
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
Обожнюю нові проекти Мухарського! Оце у чувака почуття гумору!)))
Мур-мур-мур, ми любим гламур.
Всьо гниле сховаємо під майку від Кутьюр.
http://mr1garik.livejournal.com/442373.html
Culture is becoming a luxury
http://www.presseurop.eu/en/content/article/3194271-culture-becoming-luxury
Він говорить речі елементарні і саме собою зрозумілі для кожної людини з нормальним рівнем культури. Але говорить так, ніби відкриває Америку. І все ж я згодна з тим, що ця тема має звучати – і чим більше її будуть проговорювати і чути, тим більше душ буде врятовано від повального рагульства і жлобівства.
І ще одне, відвідування Мистецького арсеналу ще не означає посвячення в культ нежлобів
Кого буде врятовано??? Як на мене,це ще з дитсадка треба проговорювати,а дорослим людям,які вже вважають себе дотичними до ХЛАМУру,допоможе хіба шо астероїд на голову.
……..І ще одне, відвідування Мистецького арсеналу ще не означає посвячення в культ нежлобів……..
ПОВНІСТЮ ЗГОДЕН!
Неправда, що вихідці з села, потрапивши в місто, стають жлобами. Це ще одна ознака жлоба – думати, що хто працює на землі, або руками – апріорі жлоби. Я не знаю нікого серед знакомих, хто б виїхав із села, і тим не менш, чимало жлобів. Жлоб – це для мене насамперед той, хто хоче гроші не заробити, а “намутити” будь-яким способом. А, намутивши, показати, чи от машиною, чи Луї Вітоном підробним. І взагалі, Антін шкрябає по поверхні, якогось глибокого аналізу суспільства і жлоба в ньому я не побачила.
Рекомендую почитати його книгу “Доба, або сповідь молодого бандерівця”. Там багато по чому він пройшовся і про жлобах в тому числі. Написано доступно, через сприйняття пересічної людини, молодого актора, який стикається з різними людьми в житті і в театрі і, в ркезультаті, робить висновки. Як то кажуть, “не в бровь, а в глаз”.
Почала читати в книгарні Є, мене не зацікавило. Дійсно, якийсь передбачуваний потік слів, без родзинки. Хоча, може книгу по перших сторінках не судять.
А хтось із великих сказав про рецензії:”Щоб зрозуміти що яйце тухле,мені не обов’язково треба зжерти його повністю”.
І тут Остапа понесло. З якою увагою дядьки і тьотки не відриваючи очей втикають у таку хуїту. Мухарський зі своїми хуйдожнегами знайшди тему завдяки якій можна світиться і трохи кормиться.
І можна таки подумати шо відвідування всіх цих арсенале,бієнале чогось варті.Як і читання сучасної макулатури. Я як завітаю кудись,так сон розуму породжує чудовиськ,та й все тут. Самі туди ходіть,естети хуєві.
Семесюк досить актуальні речі творить. Це не лише жлоб-арт
Це містечковий рагулізм купки нездар. Якщо спроба примітивного наслідування стилістики Марії Приймаченко для Вас є актуальною, то нема про що розмовляти.
Я б не сказала, що наш вітчизняний гламур – це щось гладке. Воно швидше напищене, нашароване, підкручене завитками, вкрите рельєфними паєтками, вензелями і бахромою. А Мухарський – трохи вторинний чувак, у всьому, що він робить. От навіть тут він словами Подерв’янського скористався.
поэтому он просто украл тему у шаманова, который в свою очередь украл ее у небылицы и синельника, которые делали гоп-арт еще в 1995 г
http://anoncer.net/read/1697 http://anoncer.net/read/1768
.
жлобство у птенцов гнезда мухарского в крови. тему они украли у известного питерского медиа-художника шаманова, автора проекта гоп-арт. это в “благодарность” за то, что кирилл возил их на престижные выставки всероссийского уровня. шаманов тоже не святой, “одолжил” название гоп-арт в чернигове. основатели гоп-арта и жлоб-арта художники из чернигова николай небылица и олег синельник, читаем здесь http://anoncer.net/read/1697 и здесь http://anoncer.net/read/1768
мухарский украл тему у известного питерского медиа-художника шаманова. наверное “в знак благодарности” за то, что кирилл возил его мазню на престижные выставки всероссийского масштаба. шаманов тоже не святой, “одолжил” название и тему гоп-арт в чернигове. ради торжества справедливости скажу, что основатели гоп-арта и жлоб-арта черниговские художники николай небылица и олег синельник.
читаем здесь http://anoncer.net/read/1697
и здесь http://anoncer.net/read/1768
Антін, як усі енергійні нездари, нашкріб звідси потроху, видав за своє, тепер лекціює. Хоча ні, банально розмазує кашу, підливаючи водички. Промовляє загальновідомі речі, намагається виставити себе чи не першовідкривачем та головним дослідником калу.
Пережовування перетравленого не варте витраченого часу. Подя давно то все казав. Та й після нього багато хто підіймав тему. Я вже не кажу про Лурк, де тема давно розкрита,вичерпана й закатана у асфальт. І раптом з’являються ці жевжики й намагається відкрити нам Ґамерику. Мабуть гранта рубонули чи ще тільки прагнуть.
Микола Небилиця_ГОП-АРТ
Олег Синельник_ГОП-АРТ
В цих дядьків наші діячі насунули творчу концепцію. Воно ж в інтернеті, вважай, нічиє, то зробили своїм )))
Микола Небилиця та Олег Синельник, художники з Чернігова, які у 1995р почали робити картини за принципами “гопницького окультного патосу” та “абсурдної рекреаційної тантри” (скорочено: гоп-арт).
Власне, Антонів “жлобарт” – це гоп-арт + Подерев’янський
Власне, мухарецький жлобарт – це гоп-арт + Подерев’янський. Коріння цього напрямку на Чернігівщині. Там Лесь надихався байками ніжинського автослюсаря, там стиль гоп-арт виник. Микола Небилиця та Олег Синельник, художники, що з 1995р почали створювати картини за принципами “гопницький окультний пафос” і “абсурдна рекреаційна тантра” (скорочено гоп-арт).
Народ, видихайте! Чим більше наших, не побоюся цього слова, селебрітіс, будуть говорити про жлобське розуміння гламуру серед нашого бомонду, тим краще! Навіть якщо та думка вже озвучувалася Подрев”янським, Шамановим, Небелицею etcetra, коли хтось інши
(пардон,що розірвався коментар) коли хтось інший з публічних людей доходить до істини і починає вголос про неї говорити, шанси що ще комусь нарешті дійде, що те, що зараз робиться у нас, то є форева фуфел, починають зростати. Для когось авторитетом є один, для інших – інший, але так, дивися, і підлітки почнуть розуміти, що купа силікону в організмі і речі з великим написом Луї Віттон чи Шанель – то не мета в житті.
Від “СЕЛОбритіз” чекати на публічне каяття у власному несмаку через те, що хтось намазюкав дурнувату картинку? Ото наївна дитина!))