Свого часу Джед Санден робив спробу вийти на ринок з україномовним виданням “Новинар”, але воно не витримало конкуренції з російськомовним “Кореспондентом”. Хоча, як на мене, підбірка матеріалів у “Новинарі” була досить цікавою.
25-35 грн. Я куплю перший випуск сто відсотків, і планую передплатити. Я вважаю, мені це потрібно. Журнал і російською не обідніє. Тому потрібніше таки нам.
Навіщо? Я, взагалі, проти будь-яких паперових видань. За нинішніх часів – це вже архаїзм. Підтримувати переклад фільмів українською? Будь-ласка. Намагатись читати тільки ті видання, що мають українську версію? Будь-ласка. А оце друковане.. папір на дурняк переводити.
Від того, як підуть справи з продажами у першої ластівки, залежить майбутнє нашого медіаринку, і це не перебільшення. Не піде – більше ніхто не наважиться. Піде – буде поступовий прогрес. Поки що ажіотаж високий, сподіваюсь, скоро будуть хороші новини про шалені продажі.
Українці, не будьте рагулями, беріть бика за роги й українську мову у свої роки. Це має бути дійсно цікаве, корисне, модне і взагалі незрівнянне чтиво.
Було б взагалі добре, якби контент був саме український, а не просто україномовний. В першому номері опублікували виключно переклади нових та архівних статей.
Нагадало анекдот:
Подружжя святкує п’ятдесяту річницю весілля.
Хтось запитує у дружини:
– Як вам вдалося 50 років прожити як у медовому місяці?
– Все дуже просто. Наш секрет – розподіл обов’язків. Чоловік вирішує глобальні, стратегічні питання, а я – так, дрібнички всілякі.
-Це як?
-Чоловік переймається політикою, економікою, екологією. А я рештою: як розподілити сімейний бюджет, чим харчуватися, де і коли відпочивати, освітою дітей і ремонтом будинку.
Дякую, сайтику: саме від вас дізнаЛАСЯ, що вже в продажу! Журнал – цяця і зважає на специфіку українського читача: виявляється, мешканці Римської імперії мали звичку карати кривдників записками з їхнім польтретом і переліком, навіть найдрібніших, обрАз. Як от за черевики й інші речі, вкраденені під час купання. Табличка свинцева, її проколювали цвяхами, кидали в могилу, абощо. Завдяки журналу стаЛА почуватися неабияким громадянином світу.
заради справедливості – це не корреспондент лажанув, це представники журналу так описали свою ЦА. ось оригінал матеріалу на телекритиціі http://www.telekritika.ua/news/2012-12-07/77309
і тим не менше – ура-ура! дуже добре, що в Україні з’явилося це видання, при чому українською:)
теж хотіла це зауважити, а також додати, що на кореспонденті неправильно перефразували і вийшов зовсім невдалий акцент.
Дамы, простите мудака который писал статью о журнале.. он не ведал что творил..
Свого часу Джед Санден робив спробу вийти на ринок з україномовним виданням “Новинар”, але воно не витримало конкуренції з російськомовним “Кореспондентом”. Хоча, як на мене, підбірка матеріалів у “Новинарі” була досить цікавою.
*робить вираз обличчя як на мемі “okay” і сумно чвалає за “космополітеном”*
російськомовним, зауваж))))) там навіть статті І.Карпи російською..Цікаво, курва сама пише російською, чи таки дає змогу перекладачам заробити?)))))))
я спеціально дивилась – після статей Карпи є ім’я автора і перекладача
Треба підтримувати такі ініціативи і купувати (переплачувати) той журнал, щоб показати, шо є попит!
Стісняюсь спросить: а скіки стоїть журнал? Ну, для поніманія, чи треба “підтримувати ініціативи”? І кому нужніше?
25-35 грн. Я куплю перший випуск сто відсотків, і планую передплатити. Я вважаю, мені це потрібно. Журнал і російською не обідніє. Тому потрібніше таки нам.
Навіщо? Я, взагалі, проти будь-яких паперових видань. За нинішніх часів – це вже архаїзм. Підтримувати переклад фільмів українською? Будь-ласка. Намагатись читати тільки ті видання, що мають українську версію? Будь-ласка. А оце друковане.. папір на дурняк переводити.
Так це ви. А не ми.
http://youtu.be/crBiqyZ0H_A?t=1m50s
Від того, як підуть справи з продажами у першої ластівки, залежить майбутнє нашого медіаринку, і це не перебільшення. Не піде – більше ніхто не наважиться. Піде – буде поступовий прогрес. Поки що ажіотаж високий, сподіваюсь, скоро будуть хороші новини про шалені продажі.
Українці, не будьте рагулями, беріть бика за роги й українську мову у свої роки. Це має бути дійсно цікаве, корисне, модне і взагалі незрівнянне чтиво.
+10000000000
Було б взагалі добре, якби контент був саме український, а не просто україномовний. В першому номері опублікували виключно переклади нових та архівних статей.
казали, що планується певний відсоток власне українського контенту.
Згадайте українських жінок.
Герман, Тимошенко, Богословська, Кужель, Лукаш, Богатирьова, Станік, Королевська…
Брррр…
И кто из них украинки? разве что Херман родилась как Стецив …
“Розумних, мислячих людей, в основному, чоловіків”. Ні, дякую, після такого запрошення щось мені не хочеться його купувати.
краще кореспондент не купуй)
Нагадало анекдот:
Подружжя святкує п’ятдесяту річницю весілля.
Хтось запитує у дружини:
– Як вам вдалося 50 років прожити як у медовому місяці?
– Все дуже просто. Наш секрет – розподіл обов’язків. Чоловік вирішує глобальні, стратегічні питання, а я – так, дрібнички всілякі.
-Це як?
-Чоловік переймається політикою, економікою, екологією. А я рештою: як розподілити сімейний бюджет, чим харчуватися, де і коли відпочивати, освітою дітей і ремонтом будинку.
Дякую, сайтику: саме від вас дізнаЛАСЯ, що вже в продажу! Журнал – цяця і зважає на специфіку українського читача: виявляється, мешканці Римської імперії мали звичку карати кривдників записками з їхнім польтретом і переліком, навіть найдрібніших, обрАз. Як от за черевики й інші речі, вкраденені під час купання. Табличка свинцева, її проколювали цвяхами, кидали в могилу, абощо. Завдяки журналу стаЛА почуватися неабияким громадянином світу.