Закриття і відкриття ММКФ
Лише нещодавно я бачила на різнх сайтах підбірки прекрасного з відкриття ММКФ, аж тут уже і закриття пройшло. І закриття було не менш захоплюючим, зірки було так багато, що вони просто засліплювали. Хіба ж ці дві зірки не засліплюють?
Зараз, звичайно, літо, але це не привід перетворювати червону доріжку на пляж, спускаючи дивовижним чином бретельки від сукні на манер спускання бретельок з купальників на пляжах.
Жінки, які прийшли на черемонію, доводили, що родзинка є в кожній і деякі навіть цнотливо намагалися прикрити родзинку тканиною, але все одно все просвічувалося.
Якийсь десант свіжоспечених веселих вдів, які ніби й у траурі, але уже грайливі.
Одним словом дуже красиво.
І контрольний!
Відкриття теж було дуже гарним…
…але писати про це не буду, тому що про це ви можете прочитати не лише у мене, а, наприклад отут – http://n-vetlitskaya.livejournal.com/464345.html чи отут – http://iva-no-va.livejournal.com/735795.html
фото © foto.rg.ru, spletnik.ru
6 коментарів до “Закриття і відкриття ММКФ”
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
СлаваЗайцев порадував! такий собі раста-дідусь одягнений в кращих традиціях хіппі ! так ! МИ – ТЕЖ ЗА ЛІГАЛАЙЗ ! ВМИКАЙ БОБА ! ПОЗИТИВ ВИБРЕЙШН ! а Михалков, він теж це любить http://www.youtube.com/watch?v=wxSzjNFVbOg
Дивно, як має виглядати гарненьке личко, дами знають, а як безумовно зачарувати своїм вбранням спостерігачів – ні, не уявляють. Ну що це за я-концепція і як же ж треба почуватись?..
блог Іванової -дуже сподобалися коменти. Мармулєткє до Іванової щє дуже далеко в цьому плані.
Треба визнати, українському кіну ще дуже далеко до потужного російського кінематографа. Україні взагалі дуже далеко до Росії. Пані Авторко, будьласочко, тримайте нас і надалі якнайдалі від того всього їхнього плану!
де є раісскає кіно, Семен Слепаков заспів вже давно, українська сінема навіть ще глибше. А що стосується коментів Іванової то вони дуже іронічні, звертає увагу на фріків, та не забуває помічати позитив. І якщо порівняти рівень Іванової і Мармулєтки яку ви всі старанно вилизуєте, то Мармулєтка якраз виглядає справжньою рагуліхою.
“Вилизую” я лише свою душу і свідомість, як от моя киця – своє все. Досі захоплююсь і насолоджуюся російськими книжковими і радіоефірними текстами, і коменти Іванової неймовірно дотепні. “Не. Ну а чо?” А те, що тепер від тих чужих нашій мові рештків олбанської говірки мене вже нудить. Зіставляти варто те, що може колись зрівнятись, а з Росією це – зась і дзуськи. Виявляти позитив і зберігати власну унікальність – особиста справа, яка має ще відповідати концепції ресурсу.