Львівський тиждень моди

Порівняно з головним український тижнем моди львівський проходить дуже спокійно, фотозвітів з нього небагато, а дизайнери все-таки хочуть продати те, що шиють, тому особливо не експериментують. Але все одно, посміятися є над чим.

Так, очевидно те, що моду показували у безпосередній близькості до Хеловіну, наклало свій відбиток на політ дизайнерської думки.

Елєктронік, матері твоїй перековінька!

Страшно уявити, що хтось може купити цей костюм божевільної фігуристки, але наш бомонд непередбачуваний.

Львівський бомонд все-таки провінційніший за київський, хоча вдягають все найкраще. Але ж головне не що, а як.

Якщо висоту начосу помножити на суму кутів носиків взуття і додати до цього квадратний корінь з довжини сережок, то вийде цифра прямопрорційна рівню смаку героїні.

Я б на місці організаторів в такому взутті відвідувачів не пускала. Цим взуття можна когось вбити. Та що там вбити! Очі витікають від одного погляду на нього!

Піжамна вечірка.

В принципі це дуже зручно, вдягати шопопало і нести це так, ніби в цьому безладі є якась стильова задумка.

Такий передоз стилю, шо аж джинси не витримали.

Модні блогери часом так смішні.

Цей знімок вочевидь мав продемонcтрувати вдалість луку, а виглядає як тушканчик в депресії.

Або ось.

Я розумію, що утконос просто хоче привернути увагу до вдалої гра букв duck my sick/suck my dick.

Боже! У неї ще й dick є?

Тепер повернемося до моди, мода була в ритмі з деякими відвідувачами. Деяка мода з деякими відвідувачами, повторюся, звичайно вони там не всі такі.

Костюм помийної ями.

Ой!

Костюм Сумного П’єро.

Костюм Веселого П’єро.

Не показ, а реклама побутового насилля.

А ще запам’ятався показ з “веселенької” тканини. І це єдине, що там було веселеньким.