Повертаюся

Довгий час рагу.лі були для мене способом перероблювати негативну енергію в позитивну. Сміх чарівно здатний полегшити процес примирення з фактом існування навіть таких персоналій як Сергій Пастух. На жаль, останнім часом сил не вистачає навіть сміятися. Все серйозно, все переважно гнітюче і хочеться свідомо уникати мішури шоубізу і бомонду, розмір впливу якої на соціум, здавалося, зменшився до мікроскопічних розмірів. Сміятися я собі підсвідомо не дозволяла і не хотілося, в принципі.

Ну але важко стриматися, коли бачиш Ірину Білик, в образі хтивого напівпритомного, але досить зосередженого глиста, що символічно протискається саме поміж дуп. Це, до речі, такий їй подарунок від коханого, що тільки додає пікантності, бо сама по собі без чоловічих дуп у кадрі Ірина для нього, вочевидь, не така сексуальна.

Ох вже цей світ високих стосунків українського шоубізу) Я навіть трохи скучила.