Княгиня Буковелі

Коли за тиждень розглядаєш фоточки вже з 4-го конкурсу краси, то виникає питання (і це не “а чи не задохуя конкурсів?”, хоча воно теж має право на існування):

Як з такою частотою подібних конкурсів ще не всі українки стали “міс” чогось там?

Той конкурс, про який я зараз вам розкажу легко відповідає на моє питання – тому що ті, хто не стали “міс”, стали “княгинями”.

Отже, зараз я вам покажу як обирали “княгиню Буковини”, хай пробачить мене за це Буковина, я знаю, вона не винна.

Ні, це ще не княгиня. Це князь, я так розумію.

Той випадок, коли “жабо” скоріше одначає, щось однокорінне зі словом “жаба”.

Подія була елітна в усіх смислах цього слова.

Ні, це не рятівниці Малібу.

Де ви бачили, щоб у рятівниці Малібу вдягали білизну під купальники і щоб у них були такі прічоскі (іншого слова не доберу)?

Деяких “княгинь” одразу поставили на коліна.

Так, це якось не вписується в концепт князівства, але непогано лестить організатору конкурсу, який хоч так може відчути себе всемогутнім Батиєм, завойовником князівств.

Так це організатор. Я розумію, чому він організовує конкурси краси. Це у нього такий спосіб помститися жінкам.

Поборотися дійсно було за що – за шматок тканини. Так, це шматок тканини.

Можна подумати, що це якась привокзальна наливайка, але ні, це почесне жюрі почесно сидить і судить.

Як і сам засновник конкурсу, що вдягнув такий костюм, відливи якого відволікають від блиску обличчя.

Хоча як на мене, навіть така мета не може виправдати існування костюмів з такими переливами.

Елітна публіка елітно сиділа склавши сумки на стіл, щоб нічого не замовляти, бо не залишилося місця.

А тепер про конкурс.

Дівчат випускали по двоє, причому відрізняли їх хіба що сукні, якщо сукні прибрати, то в принципі кандидатки були б ідентичними. Навіть темне коріння ці білявки профарбували собі на одну довжину.