Премія YUNA і йобаний стид

Повторю свій вчорашній відеомеседж (меседж тут) текстом.

Останнє, що робить премія YUNA (яку можна перейменувати вже в премію ПОТАП) – це розширює горизонти українського музичного простору. З року в рік одні й ті ж самі імена в номінаціях і тут вже хуй з ним, бо обережно орієнтуються на найпотужніших гравців, але коли у 5 пунктах номінантів на найкращу пісня і 5 на найкращий відеокліп – загально лише 6 найменувань (ну не роблять українські музиканти більше продукту), 1 з яких креатура 2015 року, а 2 (тобто 33%) звичайно ж теж проекти Потапа… ШТО?

А! Жодної хорошої пісні українською за рік не з’явилося (я про номінацію “найкраща пісня”).

Конкурс, нагадаю, експертний, але експерти не дуже в курсі, яка ще музика крім Потапа і ще кількох гучних імен існує в Україні (і які ще є продюсери, бо перемога за найкраще продюсування, яку придумали минулого року, теж 2 рази поспіль відійшла Потапу).

ТОМУ! В коментах прошу викладати лінки на українську музику, яку ви любите, може експерти хоч так прозріють. Хай це буде наша альтернативна музична премія.

На картинці для привернення уваги – муза конкурсу, яка вбиває своїм співом все живе і підіймає з могил все мертве.