Зараз я вам покажу:
лауреата премії “Людина року — 2016”,
носія ордена “За громадську доблесть”,
дизайнера від Бога
і водночас жінку, рот якої не закривається у різноманітті конфігурацій.
Коли ти дизайнер і це зразу видно. Причому не лише це.
Важко жити у світі, де хочеться, але не можеться показати все, що у тебе є. Як же тут не стати дизайнером. Ірина Марчук це і зробила.
І коли я давала їй характеристику “жінку, рот якої не закривається у різноманітті конфігурацій”, то я не перебільшувала.
Іноді відкритість роту пов’язана з низьким тонусом м’язів. Але, здається, не в цьому випадку.
Так от, цей дизайнер “голих суконь” стала лауреатом премії “Людина року”, дійства, яке нас очікує за кілька тижнів.
Мені завжди здавалося, що це премія для людей чиї неабиякі амбіції залізти на п’єдестал підкріплені можливостями:) І я продовжую так думати, тому що от Ірина, наприклад, перемогла у номінації “Нова генерація року”. Чи треба щось додавати?
Все ж додам, що свого часу новою генерацією року стала Ірина Бережна.
Ірина, на мою думку, дизанер не одягу, а прозорих вставок на стратегічних місцях)
Без хорошого фотошопу сукні виглядають як штори з тюлі на кобилці Пржевальського.
Але тут очевидно, що їхнє призначення не в тому, щоб їх носити, а в тому, щоб їх захотілося зняти, причому не тій, що носить.
Коли в жінці є загадка, але це не її пупок.
Рот, хочу нагадати, все так же не закривається.
Коли ти бізнес-вумен.
Бізнес-вумен на перший кадрах типового порнофільму.
А! І ще! Окрім премії “Людина року” (безумовно заслуженої неповторними дизайнами), пані Ірина має ордень за доблесть, який їй вручили у Малому Маріїнському Палаці.
І тут, звичайно, перше про що думаєш, це те, які ще страхітливі вручення та інші заходи там влаштовують. Гадаю, це неабияка тема для журналістських розслідувань.
А так звичайно в мені говорить заздрість – людина всього досягла, а я – ні.
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.