Одразу попереджаю, що життя нечасто підкидає такі враження, як ті, що отримуєш при перегляді цього кліпу.
На його фоні блякнуть і тьмяніють новели Стефаника, щоденник Анни Франк, “Танцююча у темряві” та картина Гойі “Сатурн, що поїдає свого сина”, бо рівень тліну сягає абсолюту, особливо в моменті переходу на ультразвук (35 секунда).
На youtube, до речі, хтось поставив цьому відео 17 лайків. Хочеться подивитися на цих людей.
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.