Je suis Cherkasy!

Черкаси, я з вами! Бо у вас хоч і відбувся лише одненький день моди, але дехто таке і за тиждень не переживає.

Передоз фешену і передових думок стався в приміщенні Черкаського обласного художнього музею. Тепер стінам музею вже нічого не страшно, вони бачили все.

В цьому образі прекрасно все – і макіяж “важке похмілля”, і патріотична кольорова гама, і какашнік.

Люди, які намагаються ввинтити в український модний простір 2017 року кокошники викликають дуже великий сум своєю розумовою неповносправністю.

Сам дизайнер коментує свою творчість так – “Это трешовое и андеграундное направление в котором я работаю”.

Це з першим згодна, а з другим ні. Це треш і угар.

Костюм пошитий для того, щоб Лілу було в чому на похорони ходити.

Так виглядає Бетмен курця.

Хоча зрештою божевільним же теж треба в шось вдягатися. Я за повну інклюзивність. Божевільним людям, божевільні дизайнери!

Якби Влад Дракула був геєм.

Костюм “зоряного хлопчика” в глибокій депресії.

Царівна-лебідь після шокової електротерапії.

Прекрасний ансамбль, але що робити тим, у кого немає таких грудей?

Але все ж хочеться повернутися до цієї адептихи лесдешних кокошників.

Навіщо, скажіть мені.

Це ж нефункціонально. В жодну черкаську маршрутку в такому кокошнику не впишешся.

Плюс звичайно важко мати якесь нескладне обличчя якщо несеш на голові таку складну конструкцію.

Охуєнне вбрання – ніхто не побачить принад вашого тіла, зате всі побачать конструкцію сукні.

Ще один показ, який привернув мою увагу, нагадував вибух на хом’ячій фермі.

Комплекти і без того були не дуже вдалими, але ці залпи з невинновбитих і перефарбованих маленьких звіряток робили видовище ще більш нестерпним.

Зате, безумовно, у такому вигляді ви привернете до себе увагу. Я б, якби побачила таке видовище, про всяк випадок перейшла б на інший бік вулиці.

Це пальто можна похвалити хіба що за старанність і терплячість автора, якому не ліньки було прицільно пришивати кілька десятків помпонів по периметру.

А взагалі виглядає тек, ніби через реп’яхи на показ добиралася.

І навіть в моменти коли показувати звичайний одяг виходило це не дуже звичайно.

Підбирали, вочевидь, наосліп.

Афіша у фешн дня була така, що не дуже зрозуміло, що саме буде показувати модель – одяг чи те, що під ним.

І Cherkasy треба писати з однією S. Хоча узькоязичним хіба це роз’ясниш.