Шевченко в моді!

І поки у сусідньому пості ви маєте можливість висловити свою думку про мовну і культурну політику в Україні, я напишу про колекцію, яка досить-таки безпосередньо пов’язана з питанням української мови і культури.

Безпосереднім є тільки цей зв’язок, все інше – посереднє.

“Основная задача делового офисного стиля — это отражение его статуса,” – так починається стаття про нову колекцію одного бренду.

Я не знаю, який статус відображає козак Мамай на грудях, але козак і гламур – це щось настільки віддалене одне від одного, що я навіть не знаю, яка травма змусила дизайнерку піти на такий крок.

Сам козак, гадаю, не пережив би того, що його (я розумію, що це символ, а не особистість) через багато років будуть пхати на блузки дизайнерки, які не зможуть придумати, а чим же ще викаблучитися.

А ось і дизайнерка і її колекція офісних костюмів.

Надихалася не лише психотропами, але й Порнхабом, зважаючи на білий бюстгалтер і його відсутність там, де це можна було собі дозволити.

Батька-Кобзаря теж увагою не обійшли.

Уявляю собі ці ділові зустрічі, на яких на партнерів дивится дві пари очей, одна, власне, дами, а інша – Тараса Григоровича.

Але хід думки зрозумілий – робимо ставку на шароварщину.

Костюм чемпіонки з патріотизму за версією Даблйю Бі Ю.

“Классика – это своеобразный аналог королевского вкуса, которым восхищаются абсолютно все”.

А якщо недостатньо захоплюються, то можна до класики додати вірш Лесі Українки і тоді точно мову відбере у кожного.

Назва цієї сукні вражає “АРОМАТ ВЕЧЕРА Т.ШЕВЧЕНКО”

Так, там текст про садок вишневий.

550 баксів і садок ваш! Хоча за 550 і справжній садок десь в глибинці легко можна придбати.

Ліну Костенко теж не пожаліли і увіковічили, бо хто б знав про її поезію без цих циркових костюмів.

Сукня для справжньої незалежної жінки так і називається “Независимость”.

Ні, Шевченко до дизайну не має жодного стосунку, хоч ви і бачите його автограф.