Весняна акварель

У Дніпрі пройшов молодіжний фестиваль мод “Весняна акварель”.

Ну не знаю, що ви там такого у Дніпрі наробили, щоб заслужити таку акварель.

Не минуло і 20 років, як до Дніпра докотилися тренди задані групою “Тату” у найгіршому з можливих виконань. Я довго розглядала деталі на фото і суцільні образи, але відповіді “навіщо?” так і не знайшла.

Підпис “Весняна акварель” не рятував, все було більше схоже на церемонію поховання моди і дизайн тільки додавав драми.

Блискучі костюми ніколи не зникнуть з наших горизонтів, як і вмонтовані в одяг фотошпалери. Ну принаймні мені ця сорочка виглядає як стіна, на яку не вистачило шпалер, тому доклеїли чим змогли.

От що буває, якщо з дитинства збирати фольгу з-під шоколаду, хоча якби довели до розуму по формі, то Оля Полякова, гадаю, таке б купила.

Головне, звичайно, тримати ноги в теплі.

А взагалі у цього дизайнера талант Ганібала Лектора. Так візуально розрізати людей на частини не кожен зуміє.

“Весна іде, красу несе” у виконанні юних дизайнерів Дніпра.

Патріотизму теж вистачало.

Мені здавалося хоч з народними костюмами у нас все ясно. Йдеш до будь-якого етнографічного музею, дивишся як виглядає “красиво” і намагаєшся зробити не гірше. Але ні, тут “і намагаєшся зробити за естетикою магазину “все по 30”.

Ці дизайни, здається, шили на принципом випадкового генерування клаптиків тканин.

Два соняхи, які квітнуть десь в районі яєчників – концептуально. Все інше – еееееееее.

Цей дизайнер, здається хотів продемонструвати усе, чому навчився і тому пхав усе, чому навчився у кожен образ.

І тут я хотіла подякувати за те, що хоч без кокошників, але вчасно згадала, що кокошники бувають різних форм, так що насправді не обійшлося без кокошників.

Але давайте будемо милосердними. Вони лише вчаться.

Проблема просто в тому, головним натхненням, по ходу, слугують місцеві ринки одягу і журнали Бурда доісторичного періоду.

Ну і гурт “Тату”, куди без них.