Страх і ненависть у Бердянську

Зараз я вам покажу колекцію “Життєрадісний Аушвіц” та іншу моду, яку нещодавно побачив Бердянськ, бо на мою думку це прекрасне місто не можна полишати наодинці з такою бідою.

Автор фото ©

Виявляється стати дизайнером в Бердянську досить просто, достатньо вміти фігурно нарізати і не менш фігурно зшивати речі з секондів, не забуваючи про вставки з лєапьорду.

Найскладніше в такому одязі, безумовно, моделям. Треба дуже постаратися, щоб він не розвалився на вас просто на “подіумі”.

Червонуууу рууууутууууу
Не шукааааай вечорааааами

Не костюм, а протизаплідний засіб. Єдине, що в ньому хорошого, так це те, що обличчя не видно.

Дивлюся на обличчя дами на задньому плані (розумію, що важко її помітити на фоні ТАКОГО) і читаю її думки про те “як добре все-таки, що у Бердянську проходить лише Fashion Day, а не Fashion Week, бо страшно подумати, що б вони протягом тижня показували”.

Це, до речі, були покази сезону осінь-зима. Ну-ну…

Ця колекція – посвята Пікассо.

Добре, що він не дожив.

Зліва направо: укурений хіпстер, піонер після ночі у гестапо, тінейджер з блогу про косметику і костюм під назвою “сон Чикатило”.

А! Головне, що колекція так і називається “Дура я дура”, але дизайнерка не така вже й дурепа, раз сама в цьому на подіум не вийшла, а випустила нещасних підлітків, які мають шанси стати не меншим символом мужності, ніж Зоя Космодем’янська.

Публіці важко було стримуватися.

Ну а що? “Єслі хто думає, шо бить суперлєді лєгко, то ето ашибка”©

Франкенштейн настільки не зловживав нерівними швами, як зловживає цей дизайнер.

Як бачимо з облич, мотиви навіяні Пікасо і дівчатами зі свистками на півобличчя публіку не дуже вражають.

Я прямо бачу в їхній очах німе “шо це за хуйня! шо це за хуйня?!”

А, до речі, годі наговорювати на Бердянськ, насправді дизайнери попринаїжджали. У Києві, мабуть, вже б’ють.

Эпатажный дизайнер из Киева Гурген Вардикян своей коллекцией под названием “В поисках Пикассо”, которую создал вдохновленный творчеством всемирно известного художника Пабло Пикассо. По словам Гургена, художник очень любил окружать себя красивыми женщинами, и черные платки на головах моделей символизируют как раз нераскрытые образы его многочисленных спутниц.

Так і бачу в цьому образі Санатана.

Нє, ну правда ж схоже на колаборацію мозкової гусені дизайнера з найближчим секондом?

Без кольорових боа цей блядський цирк був би неповним.

Треш, угар і 2 голови сільради.

Ні, це не пташечка насрала, це теж про Пікассо.

Я не розумію, навіщо вдягати чоловіків так, ніби вони артисти балету, якщо вони не артисти балету.

Але, вочевидь, тяке-сяке “Лебедине озеро” там було.

Образ “порвало в лахміття”. Російською навіть краще б звучало – “в лоскуты”.

Ще була колекція з участю дітей, де дорослих жінок і дівчаток одягали однаково, але про дітей я не пишу, а головний елемент оздоблення і без того видно.

Як прибили, так і тримається.