Червона доріжка ОМКФ: продовження

Ви не думайте, що я забула про червону доріжку ОМКФ.

Я просто не наважувалася.

Гадаю ви мене зрозумієте, переглянувши фоточки.

Мені закидають те, що Одеський фестиваль – це насамперед КІНОфестиваль, а я тут пишу про парад клоунів. Мовляв це ображає почуття тих, хто (сам добровільно, а часто й доплативши) вийшов на червону доріжку у костюмі Мальвіни.

Ну так а я тут до чого? Я купувала костюм, робила начос Карлсон і примушувала до виходу на доріжку? Чи може я зробила парад клоунів частиною цього фестивалю?

Я тут ні до чого. У мене просто тонка душевна організація і страшне бажання, щоб цього не повторювалося. Але воно чомусь повторюється і повторюється.

Так виглядає елітна черга за видовищами людей, які самі ті ще видовища.

І якщо на вас насувається червона доріжка ОМКФ, то ви розумієте, що розбачити це буде вже неможливо. Єдина надія на те, щоб мотузочка витримала і не було драматичного “Чпуньк!”

Хоча я розумію цих людей, вони прийшли на червону доріжку, щоб потім було що викласти в Інстаграм.

Як би збідніла доріжка без таких персонажів і цих селфі.

Хто це, до речі, такі?

У чувака в руках не вистачає таблички “зніму вроки, вилікую алкоголізм, поверну душевний спокій“.

Хоча ні, про душевний спокій я загнула.

Диявол він в деталях.

Не читайте далі, якщо ви не готові, бо ваше життя більше ніколи не буде таким, яким було до цього моменту.
Пупок!

От навіщо? Навіщо я це побачила! Навіть мереживне декольте мужика цього не перекриває.

Я так довго вдивлялася в пупок, що тепер здається він вдивляється в мене.

Хтось непоспіхом прийшов на червону доріжку просто з ванної.

Коли корсет не допомагає.

Вперше бачу, щоб ну настільки.

Але все ж повторюся, головними героями червоної доріжки для мене були мужички.

Спадковий Князь Темряви і Костюмів з Відливом.

Моя подруга написала пост: “Искреннее удивление мужчины в льняных штанах и клетчатой рубашке, которого не пустили на красную дорожку: “Мне что нужно было галстук одеть?“

А я і правда не розумію, чого його не пустили, дивлячись на тих, кого пускали.

А там точно був дрес-код? А нашо?

Мальчики, щире прохання.

Зав’язуйте з затугими і закороткими штаньми. Ви виглядаєте як підстрелені.

Коли хотів бути man in black, але щось пішло не так.

Навіщо добровільно так знущатися над пропорціями свого тіла, максимально викривлюючи їх візуально?

А! Я зрозуміла! Цього року одним з пунктів дрес-коду були піжамні штани!

Та навіть коли чоловік спромогався, не спромогалася його пара. Ну а шо, сходила з мішком на Привоз, а потім у ньому ж на червону доріжку.

Пані Вікторія традиційно уособлювала собою “модний прорив”.

Були і пари, що не соромилися демонструвати кохання. Гадаю якось навіть надто невиразно рука лежить між сідницями, треба було ще глибше.

Дизайн сукні “груди на талії, а талія як балія”.

Ну що правду кажуть, що в Одесі скрутно з дзеркалами?

Почесний погон за особливі досягнення у стилі. В бирлянтах.

А це якісь надто відомі люди, тому вони й ховаються за темними окулярами.

Я їх розумію, не всім подобається увага, а червона доріжка без їх селфі б не склалася.

Середньовічні катування були поблажливіші. Там просто вдягали іспанський чобіт на когось одного, а тут хтось один вдягає, але демонструє це усім.

Одеська мода. Уособлення.

Від капелюха до капців імені Маленького Мука.

Найбільш на цьому знімку мені жаль жінку у золотих штанях чи то пак її штани. Вона в них влізла, але чи зможе вилізти?

Ну і ще кілька зразків досягнень українських колгоспів.

Весь асортимент 7-го кілометру був представлений на цій червоній доріжці.

Так що вже я там, не лише 7-го кілометру, але й інших організацій.

Не розслабляйтеся, далі буде.

Хоча при перегляді фото у мене такі ж нестерпно болючі емоції як і у цього песика.