Завтра о 14 в Мистецькому Арсеналі я говоритиму про рагу.лів, про те, чи етично вести такий блог і виносити якісь оцінки, а також про те, що мене змусило почати це робити. Так от, головним поштовхом стало те, що гівнопродукту не давали альтернативну оцінку, а те, що виносилося пресою на поверхню зчитувалося як норма, бо “в телевізорі сказали”. Але ж життя багатогранніше.
От, наприклад, Інтер випускає концерт, який називає “главным музикальным сабитієм лєта”, а мені здається, що головною музичною подією року це може стати хіба у якомусь 8-мому колі пекла, що це концентроване лайно зі Стаса Міхайлова, муміфікованого Лєонтьєва, Єлєни прости-господи-і-граматика-російської-мови Ваєнги і Ірини Білик, яка проживає кафкіанське “перетворення” в Звєрєва. Чому моя думка не має права на існування поряд з думкою у запалених мізках команди Інтера? Для цього і рагу.лі:)
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.