Маріупольські Канни!

Гадаю, якби я показала вам першу фотографію з цієї підбірки і попросила вас здогадатися, що на ній зображене, останнім з ваших припущень стало б те, що це “міжнародний кінофестиваль”. Втім, так воно і є.

Маріупольські Канни! Це не я придумала, це якісь дурналісти це так охрестили.

Тільки у мене приступ істеричного сміху від комбінації цього фото і такого пафосного опису?

 

Не думала, що для того, щоб те як ти бухаєш у лімузині сфотографували репортери треба влаштовувати цілий кінофестиваль.

Ось цей лімузин до речі.

І локація фестивалю поруч з ним.

Здогадатися, що тут відбувається кінофестиваль настільки ж нелегко, як терпіти звук пінопласту чи дизайнерський політ людини, яка придумала логотип кінотеатру Савона.

А ось це напрочуд кінематографічний кадр!

Просто уявляю собі такий в якомусь артхаусному сатиричному кіно про українські кінофестивалі.

Втім, гадаю, всі елементи в кадрі опинилися там випадково. Жаль, якби це зібрала докупи одна людина, я б першою збирала для неї гроші на розвинення теми.

Пам’ятаєбу був (і може ще є) такий журнал “Цветы, коты и ты”?

Так от я про нього зразу згадали, коли побачила, що фестиваль називається “Кино и ты”.

Червона доріжку була убога і нещадна.

Зірок не знайшлося, тому по дорожці ходили люди вбрані в костюми з місцевого театру (я це припускаю, але як інакше пояснити появу Остапа Бендера на червоній доріжці).

Чарлі Чаплін прийшов з улюбленою шваброю.

Не обійшлося і без такого перформенсу.

Я такі костюми називаю “розкриття шийки матки”. Вибачте.

Щоб нагадати публіці, що це все ж кінофестиваль, у фойє поставили фігуру Оскара, яка не можу сказати, що блищала більше за деяких гостей.

А, і зверність увагу на даму з хрестиком. Чим глибше декольте, тим масивніший хрестик! Це правило! Запам’ятайте це!

Сюр, треш, угар і Бон Буассон.

П – Prestige.

Одним словом, Маріупольські Канни, вони такі