Ужгородський фешен

Моди бувають різними, але деякі, здається, створені спеціально для того, щоб справляти враження, ніби ви власноруч четвертували якогось бездомного кота, щоб пошити собі з цього ошатне вбрання. Принаймні таке у мене враження від останнього ужгородського фешену.

Якщо ви ще не бачили слинявчиків з хутра, то ось.

Цей показ міг би бути соціальною акцією з привернення уваги до невинноубиєнних тварин заради псевдогламуру, але куди там!

Але ефекту, ніби моделі самі вбивали те, що на себе вдягнули дизайнер все-таки досяг.

Наречена Франкенштейна.

Обережно! Ворота Пекла відчиняються!

Половині фото з показів мені хотілося сказати “Еллочка, ти?”

Хоча до ярма з розірваних на шмаття хом’яків навіть Еллочка б не додумалася. Шутітє!

Не сукня, а атлас з будови людини.

Хоча я могла взагалі нічого не писати з цього приводу, бо на обличчі дівчинки вже написано все, що я про це думаю.

Повний піпідастр.

Якщо ви не знаєте цього слова – загугліть, якщо вас забанили у гуглі то це така мітличка для струшування пилу з меблів. Той випадок, коли сюжет “гидкого каченяти” прокручується у зворотньому напрямку. Каченя спочатку не знало, що воно лебідь, цей “лебідь” теж не в курсі.

Той момент, коли ніби намагаєшся замаскуватися під ділову жінку у костюмі, але забула зняти порнотухлі.

Надлишок тканини не компенсує убогість ідеї.

Дівчину оздоблювали за принципом старої комори – шопопало, але все в одному місці.

У боротьбі концепції та здорового глузду перемогла концепція.

А тут одразу видно, що модель “творив” художник, який ще й рук об неї витер. Ті руки, якими малював внутрішні органи на сукні кількома знімками раніше.