Рагулі мандрівні

Коли Бужанський пропихає закон, який, за його словами, проти дискримінації російської, і боїться, що права росіян в Україні утискаються, якось надто вчасно вилазять на поверхню наслідки російської культури в Україні, яка перебувала тут зовсім не як культура національної меншини, а радше як культура, що задавала темп і курс українцям століттями.

І тепер, коли українці сяк-так пробують роздуплитися зі своєю державою, будувати Україну в Україні, звідусюди проростають зернята, які нам закладали культурою і, що важливо, культурою не нашою. Скільки людей, які зараз при владі або ж діють у нашій державі, насправді були вирощені віддалено від української дійсності, на якомусь штучному та не нашому ґрунті. Ви кажете, культура та мова неважливі? Тоді чому через майже 30 років після переходу в окрему державу, Україну досі переслідують пєтушкі та жар-птиці, що більше нагадують про ту, “іхню” культуру? Чому чужа нам культура, яка була примусово втиснута в українські мізки, через покоління відроджується, як щось, спродуковане українцями, а отже істинно українське? Особливо, коли у нас є своя багата історія, свій почерк у цьому світі. Нас жорстоко затирали об асфальт лицем, стираючи при тому нашу ідентичність, а потім малювали наше лице для світу, а для нас малювали світ.

Андрій Федорів, який спільно з художницею Ольгою Селіщевою, власне, й запропонував ці малюнки як візуалізацію проекту “Мандруй Україною” у своєму фейсбуці написав, що Ольга надихалась петриківським розписом та косівської керамікою. Але просто для порівняння залишу вам тут фоточки:

ілюстрація, яку запропонували для проекту

а ось хохлома, “дымковская игрушка” та інші зразки російського оформлення, які більше пасували б для “іхньої” культури

і петриківський розпис та косівська кераміка, якими надихалась художниця

Цей випадок, як ніщо інше, показує, наскільки сильно русскі звикли вкорінювались у нашу свідомість і продавлювати тут свою культуру та мову, а ще те, наскільки наша мова та культура потребують захисту. Бужанський, як і багато його попередників, захищає право всього російського домінувати в Україні, а не просто не бути дискримінованим. Бо для них відсутність можливості повністю обкладати українців в Україні своїм русскім “навозом” (бо навезений) це і є дискримінація. Дискримінація, що полягає в утисканні права русскіх на домінування в чужій країні, а вони хочуть тут почуватись, як вдома, в себе в пєдєрації. Ті умови, які русскіє зараз мають, є достатніми, враховуючи, що живуть вони в Україні, але ж вони розбудовують тут геть не Україну. І шось їх весь час тисне, і шось їх весь час муляє. То, може, пора додому?

Глянути повністю стрім від Тані Микитенко можна тут:

Автор: Пелещишин Юля