Іконостас Кулиняка
Кабінет Кулиняка охуєнно вражає. Одразу можна побачити усіх богів, яким чувак молиться. Тільки комусь дійсно, а комусь для галочки.
Дуже нагадує бабусю, яка цілувала Распутіна у вірші Глазового.
СВЯТИЙ МУЗЕЙ
Весела новела
Двісті літ стояла церква
Та й музеєм стала,
Щоб публіка по квиточках
Її оглядала.
Зайшла баба до музею.
Цілує ікони,
Відважує на всі боки
Низенькі поклони.
Біля виходу картину
Вгледіла велику
Й давай на ній цілувати
Бородату пику.
А ізбоку хтось промовив:
– Це вже бабі кришка…
Кого ж то ви цілуєте?
То ж Распутін Гришка!
Баба швидко повернулась,
Глянула лукаво:
– А ти мені не указуй,
Бо я маю право.
Тепер уже таке врем’я
Свободне настало,
Що цілує хто де хоче
І кого попало.
6 коментарів до “Іконостас Кулиняка”
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
глазовий на всі времена!
Сила!
Зараз у церквах певних патріархатів дуже модно підкреслювати власну набожність. Щоб ніхто не подумав, що вони з пекла!
Це у колах держслужбовців начальницького складу зверху донизу дуже популярний подарунок – ікони з оздобленням з срібла, золота і те де. Мовляв, якщо у людини все є, що ж їй дарувати? Тільки духовне. В ювелірних магазинах таких іконостасів греблю гати.
К ногтю гада нужно прижать: чуждые нам святые в серебре-золоте, а президента в пластиковой рамочке поставил.
в правому верхньому куті сього іконстасу бог Мамона – самий главний, тіки от чо дійсно у пластмасовій рамочці, не справедливо!