Президент як музейний експонат
Звичайно ж я не могла не написати про новий зразок архітектури раннього бикоко. Частину цього тексту наведу тут, за іншим ідіть за посиланням.
Нові фотографії з “хонки” Януковича не такі вражаючі як з “дебаркадера”, все-таки картина розпливчаста і не зовсім повна. Втім нагромадження коштовних матеріалів дає розуміння, що естетичні смаки президента зводяться в основному до “щоб було дуже по-багатому” і щоб все було “дуже рябе”.
Від цієї краси однозначно рябить в очах. Навіть без меблів кожна золота деталька, кожна мозаїчна вставка, кожен елемент заковиристого оздоблення на підлозі ніби промовляє “подивися ще й на мене! я такий гарний!” Голова починає боліти навіть під час перегляду низькоякісних фотографій, а що ж відбувається, якщо побачити це вживу! От не жаліє себе Віктор Федорович! Жертвує собою заради незбагненного бажання пожити у музеї.
Хоча, мабуть, йому здається, що це не музей, а діючий Версаль і він у ньому король, бо знання про королів у Віктора Федоровича обмежуються тим, що ті жили у палацах і їли з золота і всі на них дивилися стоячи і не сміючи нічого сказати.
Але це не так, тож Віктор Федорович ніякий не король, а всього лише музейний експонат, який сам добровільно помістив себе у пишне, але штучне оточуюче середовище, бо не знає як ще інакше показати свою “обраність”, не вміє отримувати задоволення від простих речей. Мислення не дозволяє.
2 коментарі до “Президент як музейний експонат”
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
Бля….Или я что-то не поняла, но в доме из деревянного сруба нефритовые обрамления арок? Яшмовые наличники? Мраморные капители? Это же сруб, дерево. Недолговечный плебейский строительный материал. Архитектор умно постебался над заказчиком, создав удивительный симбиоз французского с нижегородским. Воображаю, как ржут над экстерьером и интерьером “высокие гости”….
а Янукович вимовляэ слово дебаркадер?