White Party
В Києві пройшла “Біла вечірка”, яка довела те, що наш бомонд ще й кольори не дуже розрізняє. Ну принаймні не всі знають, що таке білий колір.
Пиздаускас року
День ностальгії з нагоди 3-річчя рагу.лів.
Ну і на завершенення давайте згадаємо пиздаускас року і зрозуміємо, що нічого не змінюється і це сумно.
***
“Видавати себе за шляхетного тепер ніхто не соромиться, і такий звичай дозволяє носити крадену назву. Але я, щиро кажучи, дивлюся на такі речі трохи інакше. Я вважаю, що всякий обман принижує порядну людину“. Це Мольєр і до сучасного українського бомонду вищенаведені рядки можна застосувати хіба що вибірково – “видавати себе за шляхетного тепер ніхто не соромиться“.
Уже 15-й рік поспіль всі ті, кого природа обділила елементарною порядністю і нагородила неприродним марнославством та рівноцінним йому баблом, мають змогу купувати собі звання “Людини року”, щоб додати його до постійно поповнюваного переліку регалій. Чи ригалій (?), тут же навіть не у правописі справа. Я не хочу сказати, що прямо кожен отримує цю нагороду виключно завдяки грошовим внескам в 100 тисяч чи близько того, втім глибоко співчуваю тим виключенням, яких вписують в історію, ставлячи на один щабель з абсолютними пиздаускасами…
Ті, хто цікавляться буквами, можуть продовжити читати тут, а для прихильників картинок я викладу весь квітник в ілюстраціях просто на рагу.лях.
Сучасний аристократизм
День ностальгії з нагоди 3-річчя рагу.лів.
Потроху рагу.лів обростають різними темами, але головною все одно залишається питання “сучасного аристократизму”, бгг.
***
Отже, Glam Classic Fair або простими словами “об’єднання нового соціального прошарку успішних, спроможних людей загальною ідеєю сучасного аристократизму”.
Глінка з сумом дивиться на сучасний аристократизм і я до нього приєднуюся. У нас дуже люблять організовувати “грандіозні статусні заходи світового масштабу”, які на ділі виходять величезним пшиком, тому що насправді є нічим іншим як ярмаркою марнославства. Від подібних подій я нічого не очікую, окрім хіба що можливості написати черговий пост на рагу.лі, от і Glam Classic Fair абсолютно заслужив своє місце на сторінках цього блогу.
Кароліна Колєда – богиня шопінгу і не тільки
Ви вже знаєте, як я люблю передачу “Богиня Шопінгу”, але випуск з Кароліною Колєдою – це просто чисте задоволення помножене на тисячу.
Якщо з іншими я вирізала щось найцікавіше, то тут нічого такого робити не довелося, бо Кароліна прекрасна від і до.
Продовження можете дивитися просто на каналі ТЕТ, але я все одно не втрималася і вирізала два шматочки. Один про “луївьютон”:)
А інший про майбутнє української журналістики.
відео (с) ТЕТ
Скажи мені, хто твої клієнти, і я скажу, який ти дизайнер
Юлія Айсіна творить уже 10 років і ось нещодавно вона вирішила відсвяткувати цей ювілей зі своїми найкращими клієнтами. Вийшло непогано. Скажи мені, хто твої клієнти, і я скажу, який ти дизайнер.
Хворий леопард і всі-всі-всі
Тут у мене назбиралося кілька фоточок, які нікуди не увійшли, але образи такі чудові, що я зараз їх усіх скопом і викладу.
Олексій Кузнєцов хоч і досить починаюча зірка, але вже вміє загравати з публікою, просто-таки провокуючи її на те, щоб ті пообговорювали його білизну, але у прямому сенсі цього слова. Ну або він живе за принципом “якщо в тебе є Келвін Кляйн, то це треба обов’язково показати іншим”.
Більше модних і вишуканих образів
YUNA ч.2, переважно про мавпочок
Дивно, ніби музична подія, а не зоологічна, але приматів на ній теж було достатньо. Юні мавпи брати Борисенки.
Big Mac’s a Big Mac, but they call it le Big-Mac
Ви мабуть пам’ятаєте цю цитату з “Кримінального чтива”, так от у Києві пішли далі за французів. Нічний клуб назвали не просто Club чи навіть Le Club, вони назвали його Museum Le Club. А відкрили його на місці нашого улюбленого Патіпа, тож я очікую від цього закладу більше, ніж вони показали під час відкриття.
Шоу-програма була не фонтан. Принаймні феєрверку зі срак не було, а це вже значить, що було дуже сумно. Ходили туди-сюди якісь фріки у псевдо-аристократисних образах і з Ктулху нашитими на гульфик.
Рагуліна
Щосереди мені хочеться писати про наших no name тусовщиків, що я і почну робити просто зараз. Час від часу я бачу у фотозвітах безіменних дівуль, яких потім бачите ви, бо вони настільки в форматі, що потрапляють до підбірок на рагу.лях. З часом ми дізнаємося як їх звати і завдяки цьому вони отримують ім’я і стають повнозначними учасниками світського бурлєнія говн, куди так прагнуть проправится. Тож почну цю нелегку діяльність, яка допоможе мені замість тегу “гломурне кісо” заводити ярлик з черговим іменем.
Отже зустрічайте, мій новий кумир – Кароліна.
