Сучасний аристократизм
День ностальгії з нагоди 3-річчя рагу.лів.
Потроху рагу.лів обростають різними темами, але головною все одно залишається питання “сучасного аристократизму”, бгг.
***
Отже, Glam Classic Fair або простими словами “об’єднання нового соціального прошарку успішних, спроможних людей загальною ідеєю сучасного аристократизму”.
Глінка з сумом дивиться на сучасний аристократизм і я до нього приєднуюся. У нас дуже люблять організовувати “грандіозні статусні заходи світового масштабу”, які на ділі виходять величезним пшиком, тому що насправді є нічим іншим як ярмаркою марнославства. Від подібних подій я нічого не очікую, окрім хіба що можливості написати черговий пост на рагу.лі, от і Glam Classic Fair абсолютно заслужив своє місце на сторінках цього блогу.
Техніка на грані фантастики
У нашій Україні є гроші на все: на премії, на євроремонти, на дорогі авто, а на обдарованих дітей – немає! Дівчинка з Чортківської ЗОШ №7 виграла Всеукраїнську олімпіаду, а їй за це місцевий губернатор подарував КАСЕТНИЙ МАГНІТОФОН. Техніка на грані фантастики.
виграла дівчинка з міста чорткова
олімпіаду з вкраїнської мови
стала найкращою в цілій державі
області рідній на гордість і славу!
дивного в цьому немає нічого
на западенщині з мовою строго
але рішив їй новий губернатор
приз неймовірний подарувати…
старовина звісно завше у моді
різні картини, стільці і комоди
зброя усяка: клинки та пістолі;
скрипки, шарманки, волинки, віоли;
форма військова, банкноти, монетки,
нецке, листівки, пивні етикетки,
марки, медалі, значки та ікони
ну і касетні магнітофони…
фото © diversey_ua
Новина звідси http://news.chortkiv.net.ua/?p=1190
P.S. – На фото не подарований магнітофон, а просто ілюстрація, яку я підібрала, бо я бачу, що воно вводить в оману. Але це не скасовує рагульства у виборі подарунку.
І головне, почитайте коментарі до посту про бабло, яке виділяється на проведення всяких оліпміад.
Ну і ще раз про ветеранів
Точніше про тих, хто їх вітає.
Все-таки свята для багатьох наших “звьозд” це виключно можливість нагадати про себе, принаймні я так подумала коли прочитала новину про те, що Юлія Войс і її друзі привітали ветеранів.
“Они не забыли, для них сказать «спасибо» не стыдно. Артур Боссо, Санатан, Титан Бразерс, выпускница «Народной Зірки 4» Ирина Островская и множество друзей и поклонников Юлии Войс собрались 9-го мая на главной площади страны, что бы почтить настоящих героев. Все участники пунктуально собрались утром на Крещатике, с большим количеством цветов. Для них было важно не пропустить ни одного ветерана и обязательно поздравить всех героев на своем пути“.
Не знаю навіть, що б ветерани робили без цих привітань, а ми без фотосесії з цього приводу. Головне, що сесія наочно демонструє “множество” друзів і прихильників Юлії Войс.
Шапіто
Без прив’язки до події (а це був благодійний аукціон) я просто покажу вам декілька персон, що її відвідали.
Хоча ні, краще з прив’язкою, тому що навіть на таку серйозну подію вони не можуть прийти вдягненими нормально, обов’язково треба влаштовувати шапіто. З іншого боку, а хто їх впізнає, якщо вони все себе позмивають?
Коротко про різне
Знаєте, іноді буває натрапляю на новини, про які і писати нічого не напишеш і так все зрозуміло, а на рагу.лі їх не ставлю, щоб не забивати ефір. Відтепер усе інакше! Тепер я буду писати і про таке, просто поєднуючи фактаж в один пост.
Отже.
Читаючи інтерв’ю Бар Рафаелі, я зрозуміла, що та впевнена, що приїхала сюди, щоб допомогти дітям-сиротам (а не тому, що Онищенку треба красиві імениті тьолки на вечірці з приводу дня народження). Одразу згадується:
…увидел пятерых граждан, которые прямо руками выкапывали из бочки кислую капусту и обжирались ею. Ели они в молчании. Один только Паша Эмильевич по-гурмански крутил головой и, снимая с усов капустные водоросли, с трудом говорил:
– Такую капусту грешно есть помимо водки.
– Новая партия старушек? – спросил Остап.
– Это сироты, – ответил Альхен.
Влада Прокаєва теж відсмалює. Розказуючи про “кар’єру” дочки, вона потішила мене такою заявою: “Дочка буде займатися міжнародним піаром в одній з держструктур. Звичайно, я допомогла їй. Ви ж знаєте, як зараз скромним і талановитим дітям важко пробитися – скрізь “свої люди”. Тому я посприяла, щоб Маргарита мала нормальне місце роботи“.
Тха-ха-ха! Боже-боже! Яке несправедливе життя, навкруг лише “свої” і одна Влада вчиняє по совісті. Ну а що, своє гімно не пахне.
Дивовижно, але Ольга Сумська не в курсі, як писати назву міста “Суми”.
Міс Україна: Червона доріжка
Як завжди я роблю це з епічними подіями, про день народження Онищенка я напишу у кілька постів. Це ж треба як чувак собі підлаштував усе зручно, цілий конкурс собі щоразу дарує. Інша справа, що виглядає це все дійство, м’яко кажучи, смішно, особливо та його частина, яку я називаю “червоною доріжкою”. Зокрема, завдяки будівлі, на фоні якої все це відбувається. З одного боку, вона вже менш обшарпана, ніж хоча б рік тому, з іншого боку дуже ілюструє те, що Україна є країною контрастів. Причому ті, в кого є бабло, замість того, щоб справді навести лад в країні і створити щось вартісне, удосконалюють країну як можуть – покриваючи сусальним золотом (точніше його імітацією) ту сумну реальність, в якій ми живемо.
А тепер про червону доріжку. Зірок було малувато, що може означати лише те, що Онищенко втрачає позиції навіть серед тих, хто не проти поблазнювати перед камерами, лише б його не забули. Тож гості були ще дивнішими, ніж звичайно.
Кличко з логотипом мецената всєя України
Я давно вже хотіла заохотити більше людей допомагати мені поповнювати цей сайт і сьогодні отримала ще один привід для того, щоб озвучити це моє бажання тут. Про привід я розкажу трохи нижче, а поки викладу ідею, яка витала у повітрі дуже давно.
Я знаю, що мене читають журналісти, які дуже часто в силу професії стикаються з прекрасним і елітним, яке насправді є лажовим і ніяким. Не всі можуть відверто висловити свою думку про організаторів та фігурантів таких подій, зокрема тому, що це перекриє можливість доступу до наступний подій, а професія ж вимагає. Тому пропоную вам скористатися таким інструментом до виховання горе-організаторів як рагу.лі. Ви можете надсилати свої враження мені ([email protected]), а я публікуватиму ваш відгук тут. Анонімно чи ні – це вже самі обирайте.
А тепер про натхнення. Вчора у Києві презентували документальний фільм про Кличків, причому під патронатом Олександра Онищенка (мені здається, що уже саме його ім’я уже є певним знаком, причому далеко не знаком якості), а сьогодні я отримала підтвердження тому, що Онищенко і якісно організований захід – це несумісні поняття. Пропоную вам враження одного з журналістів, яким вчора не пощастило потрапити на цю подію:
“Стали ли бы вы голосовать за Нестора Шуфрича? За Александра Онищенко, или не дай бог за Владимира Буланькова? Тогда вам не стоит возносить на пьедестал и братьев Кличко. Где-то там далеко в Германии они выглядят как герои, красивые, мускулистые, умело месят морды. Но стоит им приблизится – понимаешь, что не все так хорошо и красиво.
Первая тревожная весточка промелькнула, когда по городу появились рекламные щиты фильма про братьев Кличко с незамысловатым названием “Кличко” с логотипом мецената всея Украина и ближнее зарубежье Александра Онищенко – Top Ukraine. Все помнили нечеловеческое отношение к прессе на событиях организованной этой организацией. Сначала обязательным условием аккредитации на события этой организации было упоминание и благодарность лично Александру Онищенко за предоставленную честь побывать на его событии и лицезреть расцвет его тщеславия, потом требование про благодарность отменили – поняли что украинский журналист прийдет все равно, как бы плохо к нему не относились, как бы его не гоняли, не гнобили, не ущемляли – все равно прийдет и все равно напишет. Зачем напрягаться?
Благодійність по-українськи
Підходять новорічні свята і благодійники так і лізуть звідусіль, аби тільки допомогти дітям, інвалідам та ще комусь, кому модно допомагати. І ось читаю про один такий благодійний вечір:
“…дамы в вечерних платьях и джентльмены в смокингах собрались в отеле “Премьер Палаc”,чтобы насладиться приятной атмосферой, легендарным коньяком Hennessy, сигарами Bossner, развлекательной программой вечера и помочь детям-сиротам осуществить их мечты“.
А простіше благодійністю не можна було зайнятися? Без аренди “Прем’єр Паласу”, “Хенесі”, “Боснер” і смокінгів? І чи покриє організатор свої витрати на цю вечірку з власної кишені чи традиційно, як у нас це люблять, з зібраних коштів на дітей, бо безкоштовно у нас навіть благодійністю не займаються.
І ще, чому у прес-релізах пишуть, хто чим пригощався, а не пишуть куди підуть гроші і скільки їх взагалі зібрали. Я чесно погуглила, але нічого конкретного за останній дні не знайшла.
Ну і ще кілька картинок для привернення уваги. Гості вечора.
А ще з фейсбуку організатора. Не знаю, що вони хотіли сказати цим колажем, але Вересень однозначно нєгодуєт)
фото © mainpeople
Смоктулька
Оксана Байрак прийшла на благодійну акцію для дітей. Анекдот. От я особисто плакала в дитинстві коли бачила Бабу-Ягу, а сучасні діти більш загартовані.
Але Оксана Байрак не просто прийшла, вона ще й зазіхала на чужі смоктульки. Жахливе видовище. Несамовито страшне видовище.
фото (с) Зальотні селебрітіз
Неначе хвиля стилю і краси, прокотилась нічним закладами Києва зальотна селебріті Періс Хілтон. Що-що, а гулять ця тьотя вміє.
