Напередодні президентських виборів я завела телеграм-канал Срака-мотика, який згодом закинула, бо “немачасу немачасу”, але тепер відновлюю і от чому.
У переддень головного голосування я цитувала там Уласа Самчука, а вчора ті, хто уважно слухав новорічну промову Зеленського, помітили, що аж дуже близьким було цитування саме цього тексту. Близьким і з точністю до навпаки. Порівнюємо:
Зеленський: Ми однаково пишаємось великими українцями. Чи перестали б ми їх поважати, дізнавшись за кого б на виборах голосували Шевченко чи Леся Українка? Якби Сковорода та Хмельницький мали б різні погляди щодо НАТО? Нам було би важливо, до якої церкви ходять Каденюк та Лобановський? Що думають Антонов чи Корольов про розмитнення автомобілів? Як Ступка чи Биков ставляться до Нормандського формату? Ми цінуємо їх за інше…
Самчук: Не все одно, хто як говорить, яким богам молиться, які книжки читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст, не все одно, чи домінуючим є для нас Шевченко, чи Пушкін. Не все одно, як це часто доводиться чути, кого ми вчимо у школі, не все одно, яке наше відношення до російської літератури. Ні! Це не все одно… А коли — все одно, то це значить, що все одно для вас, хто є ми самі! Це значить, що ми не нарід, не якась спільна історична збірна сила, а невиразна юрба, сіра маса, вічно принижена без всяких ідеалів чернь.
Думай те! А я поки буду побільше читати, щоб підкидати нові вартісні тексти для вас, а може і для презедента. Вчора я цитувала Бандеру, так може передайте йому щоб ознайомився.
Я гадаю, що Зеленському треба більше вітати Путіна з Новим роком і записувати для українців відеозвернення на тему “какая разніца” і “мірісь мірісь мірісь і больше нє дєрісь”, бо шось українців разом з президентом недостатньо принижують.
Я не знаю, що вони мають зробити, щоб до Вови дійшло, що варто припинити вирощувати чернь, а нарешті взятися за формування народу.
Зеленський:
– Мені треба зробити так, щоб моє висування виглядало не дуже по-дибільному.
Главацький:
– Ні слова більше!
Завжди дивуюся як люди з мінусовим естетичним смаком влаштовують “академіі совєршенства” імені себе.
Наштовхнулась тут на модний показ “акадємії совершенства Наталі Єгоровой”. Господи, якщо це досконалість, то що ж тоді недосконалість?
На першій фоточці сама Єгорова, щоб ви одразу відчули потенціал.
Досконалість в чистому виді, на рівні різдвяної ялинки, з тією відмінністю, що для ялинки стільки прикрас виправдано.
З іншого боку, головне знайти фон і ти – досконалість!
Навіть якщо на тобі поясом шахіда вдягнені скельця з закосом під бирлянти.
Тепер перейдемо до модного показу.
Так, це вже він, а не візуалізація мультфільму “Мадагаскар”.
Досліджуючи наш уроборос останніх тижнів, наштовнулася на ахаха-дуже-смішний жарт – “Путін прістаєт к Украінє потому шта ана єму нравіца“.
Картина маслом – рагуль жартує для рагулів і їм, що головне, смішно. Вочевидь, в їхній картині світу Путін пристає до якоїсь іншої України, не тої, в якій вони сидять на концерті місцевого Петросяна. Може, вони взагалі в палаці “Україна” сидять і це точно якась інша Україна (доведено багаторічними наїздами “кобзонів” та іншою нечистю).
Зеленський сьогодні зірка фейсбука.
Друзі, ну срака-мотика, ви що не можете відрізнити людину, яка щиросердно матюкається від продуманого підараса, що підіймає собі рейтинг, аби мати більше можливостей зідрати бабла з отаких от кернесів за піар?
Зеленський написав свій найсмішніший жарт – “Когда они запрещают въезд продуктам питания, еще могу понять…. Но когда это мы стали овощами?”
Рукаліцо.