Укрзалізниця імені Пшонки
Якщо ви раптом здурієте і вам захочеться освіжити і без того захоплюючу поїздку у потягах Укрзалізниці інтер’єрами типових для Малих Зажопинців готелів, які при цьому мімікрують під Великі Пшонки, то ви легко можете це зробити, замовивши собі цілий вагон-салон.
Чому салон, а не заповідник меблів епохи кококо, важко сказати, але якихось 13 тисяч гривень і бодай одну ніч ваш внутрішній Іво Бобул може спати спокійно.
Я б на місці Укрзалізниці перш ніж наймати дизайнерів все-таки б для початку консультувалася з психотерапевтами. Галоперидол цьому паціенту не завадить.
Хоча помітно, що дизайнами інтер’єрів займалися геть різні люди. Одного захопила естетика бикоко, іншого традиції оздоблення сільских клубів.
Отак вийдеш з купе в туалет і може поїхати дах від того, що раптом ти бац і в епосі Виродження.
Квартира в стилі бикоко
Якщо ви зайвжди мріяли пожити в маленькій Італії, то тепер у вас є такий шанс!
У Києві здають в оренду “ексклюзивну квартиру в “Римському” стилі з неординарним унікальним дизайном”. Тут не посперечаєшся, дизайн настільки унікальний, що відбирає мову. Це не квартира, це заповідник золотих диванів.
І я навіть розумію задумку Бога, в цьому випадку – він дав грошей власнику квартири, щоб компенсувати нестачу смаку. В світі ж має бути баланс.
Деталі оздоблення можна розглядати безкінечно: від “Створення Адама” на стелі (добре, що Мікеланджело не дожив) до похнюпленого бюстика на каміні, який втомився всю цю красу споглядати.
Читати далі: там ще трошки прекрасного
Президентська фреска
Як думаєте, ці фрески в порошенківському храмі – це фейк* чи Пшонці треба терміново кінчати життя самогубством, бо таких висот він так і не сягнув?
Той випадок, коли для манії величі єдине виправдання – велич психічних розладів.
* Насправді це не фейк.
Думки розділилися: частина з вас зачудовано розкрила рота, частина вдягла костюми знавців традицій іконопису. Останні почали доводити, що президент на таку забавку має повне право, що раз вже у нього є капличка, то чому ж не розмалювати її як йому заманеться, що гетьманів теж малювали на іконах і взагалі багаті сім’ї замовляли собі такі портрети неоднразово.
І тут хочеться сказати: “Хей! А в якому столітті це було?” Господи, та тоді люди жили в іншому часі, тоді навіть селфі не було, а ви гадаєте їм не хотілося зафіксувати свій прекрасний лик для нащадків? І що може бути кращою гарантією збереження лику, аніж ікона чи фреска у святому місці? Це вам не Інстаграм з його ненадійністю.
Звичайно це все несерйозно) Але калькувати норму одного часу і накладати її на інший — не менший нонсенс. В результаті так і виходить, що колишнє рококо як тільки до нього торкається рука українського жлоба з грошима достатніми, щоб це рококо відтворити, перетворюється на бикоко.
Найсумніше в цих імітаціях шику, сяйва і бурлеску минулого в тому, що переважна більшість цих людей просто нездатна помістити себе в реальність адекватну і співзвучну плину часу. Що гірше так це те, що якщо вони не здатні відповідати своєму часу у аспекті почуття прекрасного, обираючи “культурні милиці” отримані у спадок з минулих сторіч, то що говорити про інші аспекти, а найдужче про розуміння того, чого потребує сучасна держава, а не умовна Київська Русь?
Втім про Порошенка в цьому плані ми не дуже переймаємося, все-таки його бізнес доводить, що багато в чому він живе в теперішньому. А фреска… Ну вона виглядає як така собі порція галоперидолу, щоб якось заспокоїти манію величі.
В гостях у казки
Думчев показав свій будинок дурналістам (хоча судячи з бажання подивитися, що в Думчева вдома, їм треба було йти в психіатрію).
Ось, наприклад, більярдна, в якій вражені мистецтвом противники ніколи не зможуть виграти. Я б не змогла. Руки б трусилися.
“Розкішна класика”
“VIP-резиденция на Печерске в стиле “роскошная классика” построена по индивидуальному архитектурному и дизайнерскому проекту. Имение меблировано, оборудовано встроенной бытовой техникой от ведущих производителей“.
Чорт з ними з цими VIP, “роскошной классікой” і “іменіямі”, але дуже хотілося б щоб з того, хто придумав і створив оцю конструкцію з лисиць і з того, хто її купив, щоб оздобити житло, після їх смерті пошили щось подібне. Блядь!
Пентхаус на продаж
Картинка про втрату зв’язку з реальністю.
Пентхаус. В Донецькій області. 550 тисяч баксів. Тха-ха-ха!
Наркотичний тріп на продаж
Криза дається взнаки і олігархату сусідньої держави стало не вистачали та айфони та інші дрібниці, тому вони потрохи скидають ту нерухомість, яка їм на фоні нових потреб не така вже в доречна.
От, наприклад, якийсь кармічний брат Пшонки продає свій наркотичний тріп, який втілив у реальність, замордувавши не одного дизайнера (бо як таке можна було створити і вижити я не знаю). Всього лиш 100 мільйонів доларів і казка ваша.
Нє, ну я розумію, що кожен з тих, хто пиздить мільйонами, вважає себе як королем Людовіком XIV, але це ж психічний розлад і його логічно було б приховувати, а не виставляти напоказ.
Алфавіт дизайнера інтер’єрів
Знаєте, розглядати шикарні інтер’єри я люблю навіть дужче ніж шикарні вбрання наших світських і не дуже левів і левиць, бо кількість деталей заворожує. Саме тому не можу не поділитися з шикарною абеткою, яку мають завчити не лише дизайнери інтер’єрів, але й усі, хто хоче жити не в нудних 4 стінах, а у суміші філіалу Лувру і кращих домів Нижнього Тагілу.
Не квартира, а якесь сафарі
Воістину, смак та вміння його візуалізувати у деяких українців просто в крові, тому насправді Межигір’їв в нашій країні дуже і дуже багато. От сьогодні вранці я побачила 3D-тур квартирою, яку, вочевидь, виставили на продаж і зависла на півгодини. Це не квартира, а якесь сафарі.
Хоча може це не на продаж, а просто похвалитися, бо хто ж таку красу продасть?
Зараз я вас навчу як подивитися усю квартиру, хоча уваги заслуговують здебільшого більярдна і кабінет (оця верхня фото – це кабінет!!! Не уявляю, як там можна працювати).
Так от, заходите за цим лінком – лінк – і починаєте переходити з кімнати в кімнату, натискаючи на жовті точки на плані квартири. Та, яку ви натисли стає рожевою, з картинки видно.
Бажаю приємного перегляду.
