Ну що? Прийшов час найсерйозніших номінацій? Рагуль року, хто він? #рагулі2018
1. Поплавський
2. Главацький
3. Мунтян
4. Савченко
5. Голубов
6. Кармазін
7. Кива
8 Зеленський
Голосування проходить за цим посиланням.
Зеленський:
– Мені треба зробити так, щоб моє висування виглядало не дуже по-дибільному.
Главацький:
– Ні слова більше!
Охтижбожетимій, луцькі пошукачі краси відреагували.
Виявляється, рагулі зробили страшенний наклеп на цей жлобоконкурс, припустивши, що організатор Главацький, бо організатор не він, а Марина Занюк. На місці Занюк я б образилася на цю Олену Бекешу, бо з такими конкурсами краще своє ім’я приховувати, щоб не соромитися.
Рагульство ж не в тому, хто все організував, а в тому, що виглядало це безглуздо, нещадно і безжально до роздягнених дівчат, яким довелося ходити туди-сюди перед товстопузами. Членкиням жюрі, щоправда, це недосяжно.
Він зробив це знову!
Головний Джабба Хатт українських конкурсів краси Олександр Главацький знову зібрав пару десятків часом малолітніх дівчат і провів конкурс краси під лозунгом «краса найкрасивіших дівчат єднає Україну».
Так, це цитата.
Можна якось на законодавчому рівні заборонити проводити такі конкурси краси?
З красою такі конкурси не маються нічого спільного, та й хіба можуть, якщо деякі дівчата оздоблюють себе так як зазвичай оздоблюють цвинтарі на гробки (моя окрема травма).
Заїньки, коли ви пишете мені гнівливі коменти чи меседжі “та хто ти така?! ану покажи себе!” я тільки дивуюся, тому що у вас вистачає енергії на це, але не вистачає її ж на те, щоб запитати це у гугла.
А поки ті, кому цікаво, гуглять, я продовжу для всіх інших.
Деякі люди знають, що їх очікує фешн-пекло і тому готуються і звикають до нього за життя.
Той момент коли тебе тикають обличчям в груди незалежно від твого бажання.
Мущини, картинка спеціально для вас. На таці.
Прийшов час для нагородження заслужених рагулів року і яка дата може краще підійти для вручення заслуженних “золотих Ірен” ніж п’ятниця 13?
З огляду на те, як стартував 2017, я розумію, що цей підсумковий пост буде не настільки вражаючим, наскільки міг би, втім, згадати є що.
Я чесно перечитала всі 150 з лишком пости за рік і відновила у своїй пам’яті навіть те, про що воліла б не згадувати більше ніколи взагалі. От, наприклад, букварі імені Генадія Кернеса, людини скромної в усіх смислах, бо хіба не скромність підказала йому ідею посісти місце Ілліча в Букварях.
Прикро, але на цьому пости на рагу.лях про експерименти над дітьми не вичерпуються.
Ще не менш прекрасним зразком ідіотії у чистому вигляді стала серія жувальних гумок “Новоросія is… ” Не знаю, чи є у цій серії вкладиші з Моторолою, але хочеться нагадати вам, що ховали його в Донецькому оперному йоперному театрі.
Та годі ліричних відступів, час перейти до конкретики.
Містом року стала Одеса.
Одразу скажу, що Київ участі не брав і головна боротьба відбувалася між Одесою та Львовом. Перемогла Одеса, бо на мою думку вона більше постраждала. Мало того, що там щороку проходить Одеський кінофестиваль з його червоними доріжками, там ще й живе Ірина Давидова, яка котрий рік поспіль влаштовує бали щоразу огидніші за попередні.
Хоча, безумовно, Львів теж старався. Як і Луцьк. А ще окремо хочеться згадати Херсон, бо такого міського дизайну як там я ще ніколи в житті не бачила.
Відео року – “Все, що ви хотіли дізнатися про літеру Ф і боялися запитати”
Чи треба щось додавати? 🙂