Чернь і нарід, якщо чесно

Напередодні президентських виборів я завела телеграм-канал Срака-мотика, який згодом закинула, бо “немачасу немачасу”, але тепер відновлюю і от чому.

У переддень головного голосування я цитувала там Уласа Самчука, а вчора ті, хто уважно слухав новорічну промову Зеленського, помітили, що аж дуже близьким було цитування саме цього тексту. Близьким і з точністю до навпаки. Порівнюємо:

Зеленський: Ми однаково пишаємось великими українцями. Чи перестали б ми їх поважати, дізнавшись за кого б на виборах голосували Шевченко чи Леся Українка? Якби Сковорода та Хмельницький мали б різні погляди щодо НАТО? Нам було би важливо, до якої церкви ходять Каденюк та Лобановський? Що думають Антонов чи Корольов про розмитнення автомобілів? Як Ступка чи Биков ставляться до Нормандського формату? Ми цінуємо їх за інше…

Самчук: Не все одно, хто як говорить, яким богам молиться, які книжки читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст, не все одно, чи домінуючим є для нас Шевченко, чи Пушкін. Не все одно, як це часто доводиться чути, кого ми вчимо у школі, не все одно, яке наше відношення до російської літератури. Ні! Це не все одно… А коли — все одно, то це значить, що все одно для вас, хто є ми самі! Це значить, що ми не нарід, не якась спільна історична збірна сила, а невиразна юрба, сіра маса, вічно принижена без всяких ідеалів чернь.

Думай те! А я поки буду побільше читати, щоб підкидати нові вартісні тексти для вас, а може і для презедента. Вчора я цитувала Бандеру, так може передайте йому щоб ознайомився.

Роісся 1 вітає Зеленського з Новим роком

Я гадаю, що Зеленському треба більше вітати Путіна з Новим роком і записувати для українців відеозвернення на тему “какая разніца” і “мірісь мірісь мірісь і больше нє дєрісь”, бо шось українців разом з президентом недостатньо принижують.

Я не знаю, що вони мають зробити, щоб до Вови дійшло, що варто припинити вирощувати чернь, а нарешті взятися за формування народу.

Малороси-салоїди

Коли русскіє роблять шось у колаборації з малоросами рано чи пізно має з’явитися сало. В українському випуску Comment Out сало вперше згадують на дев’ятій хвилині шоу, а потім… Надя Дорофеєва… заковтувала сало!

Якщо вам треба було проблюватися, не дякуйте.

ОМКФ: серія 2-га, драматична

А зараз буде про бодінегатив та концепт червоної доріжки як черги за київською перепічкою.

Ця фото як і багато інших викликала у мене єдине запитання:

За щоооо?

І знаєте, мені здається, що хоча й багато хто з дам і зробив ставку на те, щоб виставити своє тіло напоказ, це було зроблено не через любов до себе, а через нелюбов, бо любов так не виглядає.

“Чорне – то дуже журба”.

Сукню, яка виглядає як бандаж, що здавлює і не підкреслює вдягають не з любові, а з відчаю.

Більше рагулів. Тицькайте!

ОМКФ: дематюкація не пройде

Є все-таки в нашому мінливому світі стабільність — Одеський кінофестиваль та його незмінна політика радикальної селюкизації червоних доріжок. 10 років минуло, а головний колгосп тварин незмінно там.

Ні, це просто кінофестиваль, а не фестиваль тематичних фільмів, хоча з доріжки так і не скажеш.

Головне правило селфі – чим більше вдула в обличчя, тим далі треба відхилятися.

Більше рагулів тут

Рагулі 89. КЛОУНСЬКІ

Умрьотє всє! Во імя Отца і Сина і Святаго Духа – та інші прояви зимового загострення.

Рагулі 91. ТЕТЯНИНІ