Той момент, коли важко так зразу зрозуміти, хто з них активістка Фемен.
Хоча з іншого боку, кому як не цим активісткам знати про блядство, якщо вони його кожною своєю акцією влаштовують.
Вплітати українські традиції в сучасний культурний контекст адекватно нелегко. Це, власне, все, що я хочу сказати про креатив представлений на національному фестивалі гончарства в Опішні.
Плавалагуна після відвідин Чорнобиля.
Шо це було?
Мабуть НЛО.
Немає в світі нічого такого, чого б в Україні не здатні були гламуризувати та вульгаризувати. Гольф у тому числі)
Гадаю професійні гольфісти і не здогадуються, наскільки це видовищний вид спорту!
Я теж спочатку втратила мову від неадекватності логотипу, але потім виявилося, що окрім всього це ще й плагіат. Ну просто чемпіони!
Переживаю, що купальник не розрізав її навпіл.
Все гармонійно: агресивне хірургічне втручання агресивно виставлене напоказ.
Взагалі-то корчі – це захворювання, а не привід для хизування.
Про конкурс Міс Україна Всесвіт наші таблоїди (і не тільки) пишуть так, ніби цей конкурс дійсно має стосунок до України і до всесвіту. На мою думку він про блиск та убогість, а ще про макіяж єнотів, досягнення пластичної хірургії та непересічну манеру самопрезентації.
Зараз я вам покажу найцікавіші зразки.
Якби в Україні був свій Франкенштейнко, то можна було б запідозрити, що це саме його креатура.
Так сукня прозора. Ну а що ви там ще не бачили!
Почну з того, що перед конкурсом організатори влаштували презентацію…
От я не буду казати презентацію чого, спробуйте здогадатися.
Ні, не бюджетної хвойдарні.
Я не фанат будь-яких конкурсів краси, бо вважаю їх скоріше виставкою м’яса (в коментах покажу вам першу віце-міс, не пропустіть), тому не дуже здивувалась, коли клікнула на новину про те, що “У конкурсі Міс Україна Всесвіт перемогла киянка, що виконала гімн двома мовами” і побачила, що наш гімн навчилися співати навіть в салонах недорогих штор.
Іншої асоціації з цією “красою” на сцені у мене не виникає.
Я не фанат будь-яких конкурсів краси, бо вважаю їх скоріше виставкою м'яса (в коментах покажу вам першу віце-міс, не пропустіть), тому не дуже здивувалась, коли клікнула на новину про те, що "У конкурсі Міс Україна Всесвіт перемогла киянка, що виконала гімн двома мовами" і побачила, що наш гімн навчилися співати навіть в салонах недорогих штор.Іншої асоціації з цією "красою" на сцені у мене не виникає.
Posted by Рагу.лі on Friday, 11 August 2017
Не можу повірити, що я забула написати про літній Одеський шаховий бал!
Почну з цитати, бо краще про це дійство і не скажеш: “Одесский Бал – это замечательное место для отдыха и общения. Здесь можно отвлечься и отдохнуть после напряжённых трудовых будней, даже если грудь милых дам стягивает корсет“.
І хоч фантазію організаторів не стягувало нічого (на відміну від грудей в корсетах) розгулялась вона досить бідно – на виході маємо підвечірок в санаторії для людей з розладами травлення і стилю.
Хоча елементи відбірного тро-ло-ло все-таки були.
Посвята у лицарі ордену Втрачених зв’язків з реальністю.
Якщо ви думаєте, що вам останніми днями напекло, то можу вас втішити, є люди, яким напекло раніше і настільки сильніше, що вони не змогли стриматися і провели парад наречених з цього приводу.
І головне (тільки не регочіть) – спонсори і партнери цього всього: броварня, фермерське господарство “Світ м’яса” та Мукачівська міська рада. Здається, такий набір якраз і поєднав в собі м’ясо, жахіття наших держструктур і лозунг “я стільки не вип’ю”.
Спонсором була броварня Ципа, тому нареченим довелося стати куріцами.
У кожного свій Хеловін.
Окреме питання у мене викликають такі популярні останнім часом букети з обвітреної (ну а як без цього) ковбаси і сала в подарунок. Їх навіть у Раді почали дорувати.
Ко-ко-ко.
Так, у мене все ще залишилися питання до червоної доріжки ОМКФ.
Наприклад, питання про те, у якій країні проходило це дійство? Щось я не бачу української мови на головній табличці. Цікаво чому?
А так питання традиційне – хто всі ці люди і навіщо їх випустили на червону доріжку?
Так де українська?
Б-lady in red.
Ви не думайте, що я забула про червону доріжку ОМКФ.
Я просто не наважувалася.
Гадаю ви мене зрозумієте, переглянувши фоточки.
Мені закидають те, що Одеський фестиваль – це насамперед КІНОфестиваль, а я тут пишу про парад клоунів. Мовляв це ображає почуття тих, хто (сам добровільно, а часто й доплативши) вийшов на червону доріжку у костюмі Мальвіни.
Ну так а я тут до чого? Я купувала костюм, робила начос Карлсон і примушувала до виходу на доріжку? Чи може я зробила парад клоунів частиною цього фестивалю?
Я тут ні до чого. У мене просто тонка душевна організація і страшне бажання, щоб цього не повторювалося. Але воно чомусь повторюється і повторюється.
Так виглядає елітна черга за видовищами людей, які самі ті ще видовища.
І якщо на вас насувається червона доріжка ОМКФ, то ви розумієте, що розбачити це буде вже неможливо. Єдина надія на те, щоб мотузочка витримала і не було драматичного “Чпуньк!”
Спостерігати за живою природою далі