Давно не цікавилася новими здобутками Ірини Федишин, аж тут її виступ неймовірно потішив. Квіти квітнуть буйним цвітом:)
Дизайнеру 5 балів!
Фотографії мексиканки Даніели Росел не залишають шансів пройти повз них, тому я викладу їх і тут.
Все-таки на контрастне поєднання гіпербагатих блискучих інтер’єрів з набундюченими ослицями дивитися завжди цікаво. Отже, на фото картинки з повсякденного життя заможних мексиканок.
І знову про лінгвоінвалідів.
Державна служба інтелектуальної власності організовує у Києві Міжнародну науково-практичну конференцію. Настільки міжнародну, що українська мова не може бути мовою конференції, все виключно па-рускє. А це, на хвилиночку, державна служба. Я уже не кажу про те, що російська мова в контексті “мова міжнародного спілкування”, може звучати не смішно хіба що для постсовків. Про англійську навіть не хочеться питати.
З іншого боку, прізвища в адресах організаторів говорять до нас досить промовисто і додають особливої пікантності:)
via Дріжджі
Санатан поміняв імідж.
Можливо, йому просто набридло вигадливо зачісувати волосся так, щоб його здавалося більше і тому він вирішив вирощувати шевелюру там, де це виходить краще.
фото (с) mainpeople
І про інтер’єри.
Не те, щоб я була дуже проти, але, здається, у Власенка якась надто скромна люстра у ванній висить як для депутата.
фото з tabloid
Ранок понеділка така дуже складна штука, тому в цей час треба оточувати себе чимось таким же сюрреалістичним як і ця пора тижня, щоб все було більш гармонійним. Нічого більш сюрреалістичного, ніж оце фото Лілі Кіш на ранок я для вас не знайшла. Моя космішна…
Давненько я не згадувала про “іноземних гостей”, тож побачивши замітку про конспірологічний напрямок у дитячій літератури сусідньої держави, вирішила обов’язково про це написати.
Якщо ви не в курсі справ, то я вам скажу, що дитяча література Росії продовжує прекрасну радянську традицію, щоправда виховуючи в наступному поколінні вже не юних ленінців, а юних путінят. Погодьтеся, маразм і без того оточує дітей, що зростають у пострадянських країнах, на всіх можливих рівнях. Найсумніше, що і на літературному теж.
Далі цитую:
Вчера прихожу с работы домой и вижу: дочка читает по слогам книгу, которую принесла из библиотеки — я присмотрелся к этой книге: что-то не то… Картинки про котиков и песиков, но название странное: «Как Тузик и Пузик раскрыли заговор». Ага, только вчера мне рассказали, что в СибАГСе для первокурсников ввели новый предмет. «Конспирология. Теория заговора» (идет с 2010 года на юрфаке). Ну, думаю, дожили — конспирология для первоклассников.
Полистал. Выяснилось, что городок, где жили добрые зверюшки, оккупировала злая компания «Котдональдс», продающая котбургеры и котси-колу, куда враги родины подмешивают вредный химический «порошок счастья». Заканчивается это дело так: «И друзья решили открыть собственное кафе, где все блюда будут не только вкусными, но и без всяких химических порошков. В местной администрации бизнес-план Пузика и Тузика нашел полную поддержку…». А заговорщиков тем временем арестовали.
В другой истории Пузик и Тузик решили построить снежный городок «для дошколят», подписали все документы в мэрии, а потом «были приглашены в Кремль на прием к очень высокому начальству. За создание городка Пузик получил золотые часы из лап лабрадора Конни». Тут же корявенько нарисованы Владимир Владимирович и еще некто. То ли охранник, то ли Дмитрий Анатольевич.
Книга, как выяснилось, отпечатана в Москве в издательстве «АСТ-пресс», дочке «АСТ», — второго из двух крупнейших в России — тиражом в 10 000 экземпляров (ходовой тираж для Носова, Успенского и Чуковского). Автор — некая Елена Хорватова, ведущий сотрудник Российской государственной библиотеки. На обложке — лейбл «Школа доброты Пузика и Тузика», серия — «Читаем малышам». Я смотрел на книгу в отупении. «Папа, зачем ты взял моего Пузика и Тузика?». Я протянул дочке книгу, и она с усердием продолжила: «В о-жи-да-ни-и мульт-филь-ма кот смо-трел кри-ми-наль-ну-ю хро-ни-ку и вдруг у-ви-дел сю-жет про а-рест вла-дель-ца «Кот-до-наль-дса».
Їбанутись!
Наталка Розинська доводить, що жінка повинна бути красивою за будь-яких умов – хоч на червоній доріжці, хоч за прибиранням снігу.
прінскрін з tabloid
Я не дивлюся телевізор, хіба що через Інтернет окремі передачі, але ви, мої уважні читачі, не даєте мені забути про телебачення і наводите на прекрасне.
От я, наприклад, уже забула про існування Дмитра Гордона, а він, тим не менш, ніфігово відсмалює і демонструє у своїй передачі не лише цікавих гостей та непересічні думки, а ще у чудові зразки чоловічої моди.
От за що я люблю наші клуби, так це за те, з якою вигадкою вони підходять до власної концепції. Це ж треба! Арт-клуб!
На фото творять арт з Альоною Лоран.
Далі буде…