Італійський інтер’єр
Вчора я розповідала вам про індійський інтер’єр, а сьогодні розповім про італійський. У Києві відкрили салон “відомої італійської меблевої фабрики Savio Firmino”. Картинки я зараз покажу, але перед цим у мене питання до тих, хто на цьому краще знається. Чи справді ця фабрика існує понад 60 років? І чи справді це Італія?
Зважаючи на історії з Карло Пазоліні чи там Лучіано Карварі (для тих, хто не в курсі, це ніфіга не Італія), моя цікавість є досить виправданою. З часів молодого Челентано і Аль Бано та Роміни Пауер народ у нас з радістю хаває усе італійське, то добросовісні бізнесмени цим залюбки користаються. А ще справа в тому, що коли шукаєш Савіо Ферміно у гуглі, то чомусь усі сайти переважно російськомовні. А коли я для різноманіття пошукала у гуглі згадування про Савіо Ферміно італійською мовою за період з 2001 по 2005 роки – то отримала якийсь не дуже для мене переконливий результат.
Так що, хто шарить, буду рада вашому коментареві.
А тепер картинки.
Про несвіжі пахви журналістів
Оксана Байрак дала відсіч усім тим, хто насміхається над її стилем. Цитую:
Я одеваюсь по вкусу и по стилю, стильно и со своим определенным вкусом. Я не обижаюсь на это, они не знают многих других вещей. Я не буду носить “дольчики”, я не буду носить какие-то стразовые украшения, потому что это сейчас модно в Украине. Когда я в 2009 году надеваю трендовые тигровые наряды от Терри Мюглера, обо мне пишут всякие гадости, а потом в 2011 году эти же журналисты со сбитыми каблуками и с несвежими подмышками пытаются натянуть на себя такие же вещи, но купленные на Троещинском рынке.
Страшно уявити, звідки вона знає про несвіжі пахви журналістів. Зате це пояснює її вираз обличчя.
за матеріалами (с) e-motion.tochka.net
Між іншим, зовсім забула про те, щоб викласти той класичний образ. Виправляюся.
Фешн Вік, Фешн Вік
Тиждень моди почався! Сідайте, скоро я вам покажу весь український гламур і красу!
І картинка для приврнення уваги.
Face of the year
Давно я не писала про конкурси краси (аж два тижні), тож розкажу вам про конкурс “Face of the year”, який прошов у D’Lux’і. Якщо дивитися фотозвіт з події, то не одразу зрозуміло, що це не конкурсні фото, бо такі всі гарні, що кожну хоч зараз на конкурс. Причому гарні як разом…
Інтер’єр, який допоможе з’їхати з глузду
Вчора випадково занурилася у світ телебачення, причому мені пощастило потрапити на показ одного з випусків передачі “Квадратний метр”. І я була настільки вражена побаченим, що записувала цитати за ведучим, щоб потім легше було знайти передачу в мережі і подарувати вам короткий виклад побаченого. Отже, насолоджуйтеся справжнім святом польоту фантазії авторів шоу.
Для початку я покажу вам якою була кімната до того, як організатори шоу почали “ремонтну медитацію та створення справжнього індійського інтер’єру” (тут і далі буде дуже багато цитувань).
“Наша сьогоднішня оселя, м’яко кажучи, позбавлена гармонії. Нам знадобляться усе вміння наших майстрів, максимум зосередженості та Сила Духу… Тож робимо глибокий вдих, заспокоюємося… Починаємо відчувати себе часточкою цієї квартири і майбутнього великого ремонту…“
Щодо “вдиху”, то це дуже правильно, бо коли ви побачите результат, то не залишиться нічого окрім як видихати.
Кличко з логотипом мецената всєя України
Я давно вже хотіла заохотити більше людей допомагати мені поповнювати цей сайт і сьогодні отримала ще один привід для того, щоб озвучити це моє бажання тут. Про привід я розкажу трохи нижче, а поки викладу ідею, яка витала у повітрі дуже давно.
Я знаю, що мене читають журналісти, які дуже часто в силу професії стикаються з прекрасним і елітним, яке насправді є лажовим і ніяким. Не всі можуть відверто висловити свою думку про організаторів та фігурантів таких подій, зокрема тому, що це перекриє можливість доступу до наступний подій, а професія ж вимагає. Тому пропоную вам скористатися таким інструментом до виховання горе-організаторів як рагу.лі. Ви можете надсилати свої враження мені ([email protected]), а я публікуватиму ваш відгук тут. Анонімно чи ні – це вже самі обирайте.
А тепер про натхнення. Вчора у Києві презентували документальний фільм про Кличків, причому під патронатом Олександра Онищенка (мені здається, що уже саме його ім’я уже є певним знаком, причому далеко не знаком якості), а сьогодні я отримала підтвердження тому, що Онищенко і якісно організований захід – це несумісні поняття. Пропоную вам враження одного з журналістів, яким вчора не пощастило потрапити на цю подію:
“Стали ли бы вы голосовать за Нестора Шуфрича? За Александра Онищенко, или не дай бог за Владимира Буланькова? Тогда вам не стоит возносить на пьедестал и братьев Кличко. Где-то там далеко в Германии они выглядят как герои, красивые, мускулистые, умело месят морды. Но стоит им приблизится – понимаешь, что не все так хорошо и красиво.
Первая тревожная весточка промелькнула, когда по городу появились рекламные щиты фильма про братьев Кличко с незамысловатым названием “Кличко” с логотипом мецената всея Украина и ближнее зарубежье Александра Онищенко – Top Ukraine. Все помнили нечеловеческое отношение к прессе на событиях организованной этой организацией. Сначала обязательным условием аккредитации на события этой организации было упоминание и благодарность лично Александру Онищенко за предоставленную честь побывать на его событии и лицезреть расцвет его тщеславия, потом требование про благодарность отменили – поняли что украинский журналист прийдет все равно, как бы плохо к нему не относились, как бы его не гоняли, не гнобили, не ущемляли – все равно прийдет и все равно напишет. Зачем напрягаться?
Спалахуйка головного мозку
Так як жартує з приводу української мови російське телебачення, не жартує ніхто. Вишукано, елегантно і головне дуже смішно. Хоча мені здається, що їх обманули, бо насправді “спалахуйкою” було б доречніше назвати автора сценарію цього шоу.
Київський метрополітен і хай вам повилазить!
От я сиджу і думаю, той, хто затверджував такі вказівники для столичного метро, взагалі зрячий? І ще цікаво, коли він це побачив, то що не повилазило?
Мені здається, що і дизайн, і смислове наповнення цих табличок настільки гімняні, що ті, хто їх виробили повинні тепер киянам (і гостям столиці) платити за те, що вони їздять на метро і “милуються” цим витвором створеним завдяки поєднанню хворої фантазії та розпилу бабла.
фото © Artem Roik
Справжні поціновувачки моди
Днями у Києві пройшов показ нової колекції Ескада, який зібрав справжніх прихильниць моди. Вони настільки прагнуть їй відповідати, що не аналізують того, наскільки це підходить до їньої фігури. Не знаю як там складеться з Ескадою, але мене картинки порадували. По-перше, було достатньо жіночок, які чомусь під одяг одягають рятувальний круг. Ой! Це ж не рятувальний круг, це ж принади фігури! А ще мене цікавить, чому вони на початку березня при мінусовій температурі у босоніжках? Ну чомуууу?
