А ви знаєте, яка у нас “головна подія арт-осені 2013”? А я знаю! Це тренінг “Як стати успішним художником”.
Далі цитую: “Тренинг читает Кристина Катракис – профессор искусствознания, педагог, куратор, галерист, посол ООН в сфере культуры, почетный член Национального союза художников Украины, американская художница украинского происхождения с греческими корнями, художник-постановщик голливудских фильмов”.
І додам від себе – просто красива жінка, яку важко не помітити навіть на такому розцяцькованому фоні.
Заходжу сьогодні вранці у статтю про нову виставку Нікаса Сафронова (ну ви ж знаєте, який він талант) у Вінниці і бачу, що одна з його картин ожила. Страхітливо.
фото (с) myvin.com.ua
Готуєте дітей до школи? Не забудьте купити для них зошити з серії “Великие имена России”. Про всяк випадок треба готуватися.
Бля, ну що у виробників в головах? Зроблено в Україні, звичайно. Як заявляє компанія її мета – “максимальное способствование развитию общеобразовательного и культурного уровня молодого поколения страны“.
фото (с) Киев Столица
Ох, я не знаю чи готові ви до цього, але ранок пропоную оживити поезією.
Декламує членкиня (ха-ха, я таки знайшла місце, де це слово виглядатиме доречно) Асоціації українських письменників.
І про мистецтво.
Нікас Сафронов + дружина голови Черкаської облдержадміністрації = витвір мистецтва.
via procherk.info
Не думаю, що у вас був хоча б мінімальний шанс пропустити перформенс директори Мистецького Арсеналу Наталки Заболотної, яка перетворилася на чорний прямокутник роботу, що не вписувалося в концепт виставки про високодуховність – читати тут. А все тому, що вітчизну критикувати не можна. Причому історично так склалося, що те, що називають вітчизною чомусь визначають з огляду на правлячу партію.
Але я не про те. Строки піджимають, тож я хочу запропонувати пані Наталі повірити на місце невдалої роботи фото оформлення сцени до святкового концерту. То же де духовність і краса. І головне ніякої критики “вітчизни”! “Вітчизну” якщо що можна зобразити на одній з ікон.
фото – Юрій Трачук
А давайте трохи поговоримо про красу і добро, які несуть в наші життя починаючі співачки. Отак дивишся на красиві фотосесії і розумієш, що іншої функції окрім як нести красу і добро у людини, мабуть, і немає. Все продумано з такою любов’ю – і фон, і природня поза, і гарний свисток.
Я тут побачила у фейсбуку фото отакого скромного і невибагливого лайтбокса і вирішили присвятити свій день поезії.
Спочатку я знайшла статтю про цього луганського (багата Луганщина на таланти) поета на вікіпедії і одразу ж одразу захотіла піти на його сайт, почитати вірші. Але…
Але коли я зайшла на сайт і побачила обкладинки його книжок (а їх у нього як мінімум 9, та ще й є ледь не по 400 сторінок), тоодразу передумала читати. Обкладинкового креативу мені вистачило.
Нещодавно я дивилася відеосюжет арт-критика Guardian Едріана Сьорла про Венеційську бієналє. Закінчив він свою розповідь коротким перформенсом, що ілюструє неймовірні агонічні страждання, які переживають відвідувачі усіх бієналє. Для цього він ліг на лавку, задрав ноги і почав шалено кричати.
Я хоч і не Едріан, але мені хочеться зробити те ж саме коли я розглядаю фото з нової виставки Форбс.
АААААААААААААААА!
Ну і я все-таки вирішила викласти відео з перформенсом від Едріана Сьорла. Мені здається, що якщо ходити на деякі київські виставки і так поводитися, то можна зійти за ніхуйового митця.
фото © mainpeople.com
“Не для кого, не секрет, что Шансон – это музыка для тех, кто ищет в песнях смысл, кто уже познал в жизни взлеты и падения, кто находит в них себя и свои переживания”.
Ви не думайте, я не з’їхала з глузду, просто вирішила отако вас приголомшити розумною думкою він депутата Юрія Мірошниченка. Так він починає свій текст про свіжоспеченого народного артиста Укаїни Олега Гаврилюка. Людини, яка співає, наприклад, про таке:
Поцелуи твои перелетные птицы
Как нелепы бывают порою поступки людей.
Мы имея в руках нежность верной, домашней синицы,
Все глядим в небеса на чужих лебедей…
А ще він записує дуети з отакими гарними співачками.